Найскладніше 1 вересня для українських родин
Попри війну та всі жахи, які вона принесла у життя кожної української дитини, незабаром настане 1 вересня, а це означає, що діти мають піти в школу. За даними МОН, до 1 вересня у Києві відкриється лише 70% шкіл, тобто тільки ті, де є укриття. Схожою буде ситуація і в інших регіонах нашої країни.
На сьогодні більше 8 млн людей вимушені були покинути свої домівки, серед них — сотні тисяч дітей, які втратили своє звичне життя, домівки, друзів та 1 вересня розпочнуть новий навчальний рік в нових умовах. Частина з них піде у нові школи, а інші будуть продовжувати навчання у своїх школах, але вже онлайн.
Хочемо познайомити вас з історіями дітей, життя яких докорінно змінила війна, проте ми можемо допомогти їм підготуватися до навчального року.
8-річна Юля Рябченко із батьками тікали з Добропілля, що на Донеччині, коли влада закликала евакуюватися. Усе частіше лунали сирени і зростала ймовірність того, що їхнє містечко замкнуть в кільце. Збиралися похапцем, брали мінімум речей. Вже тоді були проблеми з паливом і родина не знала, чи стане його, щоб виїхати, тому брали лише найнеобхідніше, в разі, якщо доводеться йти пішки і викидати зайве.
Спершу їхали до Дніпра, але там не знайшли, де переночувати. Потім була Полтава, Новомосковськ, Запоріжжя. Після кількох днів поневірянь маленька Юля і поставила питання, яке досі болить мамі:
- Мамо, ми тепер бомжі?
Спершу до евакуації Юля підійшла по-дорослому, сказавши, що самостійно збере свої речі, але вже потім з'ясувалося, що в дитячій валізі вона склала одні іграшки. Юля плакала і не могла обрати, кого взяти, кого лишити. Прощалась із своїми домашніми іграшковими звірятами і ляльками, як з друзями, і казала:
- Прощавайте, іграшки, я вас збирала все своє життя.
Життя в різних містах далося Юлі дуже складно. Вона відмовлялася виходити з дому і дуже боялась сирен. Вдома в Добропіллі вони не мали двох стін, тож вона ховалася під стіл. А поза домом — стало ще страшніше, бо чужі стіни не допомагали.
Зараз родина у Києві. За кілька місяців життя в столиці дівчинка змогла відновитися. З'явилися нові друзі та й завдяки благодійникам її дозвілля насичене — майстер-класи, кулінарний гурток, походи та різноманітні розваги. Мама Юлі, щоб віддячити за допомогу, теж волонтерить — роздає гуманітарну допомогу. Попри те, що зараз вони трохи обжились на новому місці, найбільше мріють повернутися додому. Однак — при умові, що дім — це Україна. В 2014 році, коли народилася Юля, вони відчули, що таке “рускій мір”, відтоді готові від нього бігти хоч на край світу.
Читати більше історій на НВ.Life або ВІКНА.
На dobro.ua ви можете придбати портфелі, зошити, пенали, творчі набори для першачків і школярів старших класів; для дітей, які покинули свої домівки; для дітей з кризових родин та мешканців прифронтових регіонів.
