Збір Завершено! Дякуємо усім донорам !
“Найцінніше – це відчувати себе живим!”
48-річний Василь Кузьменко із Черкас до початку повномасштабної війни працював у Польщі – будував кораблі. Напередодні 24 лютого він повернувся додому й мав їхати 26-го назад на роботу, але війна змінила всі плани. У березні чоловік став на захист країни й служив у складі 321 окремого батальйону ТРО.
На Куп’янському напрямку, виконуючи евакуаційні та логістичні завдання, військовий отримав важке поранення. За екіпажем, у складі якого перебував Василь,тривалий час спостерігав ворог. Цьогоріч в лютому, під час чергового виїзду, їхня машина виїхала на замінований міст. Вибух припав саме на його сторону.
“Кумулятивний струмінь пройшов крізь машину і фактично через мою ногу. Коли шок минув і все трохи прояснилося, я сказав водієві заводити машину, але вона не заводилася. Ми намагалися вибратися, але двері заклинило. Тоді я відчув, що нога німіє. Наклав турнікет, випав з машини і почав повзти. Все усвідомлював. Було боляче, але що робити?Житя..”, – згадує військовий.
Після низки медичних закладів різних міст у травні захисник потрапив до Львова – До Центру UNBROKEN. Саме тут він навчився заново ходити та отримав сильну професійну підтримку. Попри втрату ноги, він продовжує рухатись уперед. Каже, що до протезу адаптувався швидко – завдяки професійній роботі протезиста.
Про Центр UNBROKEN він говорить зі щирістю: “Все тут дуже класно. Мені подобається, що нас залучають до різних заходів. Це дає відчуття сили. Відчуття, що те, що ми робили на фронті – не дарма. І дякую фундації за розуміння й за те, що дають можливість відчути себе живими.”
