Активність – сенс її життя

Народження Софії родина чекала понад 10 років: це була довгоочікувана дитина в сімʼї. Для жінки це стало кульмінацією надій та очікувань, усвідомленням цінності материнства. А ще через рік у Софійки зʼявився братик. Напередодні цього батько покинув сім’ю, залишивши її без підтримки та допомоги. Згодом Софійка почала відвідувати садочок, була активною, здібною та вправною дитиною.

Та вже перед школою почалися зміни в поведінці – дівчинка стала розсіяною, погано запам’ятовувала, до того почала раптово худнути. Мама забила на сполох. Діагноз з вуст лікаря звучав як вирок: "цукровий діабет". Лікарні, постійні проколювання пальчиків для вимірювання рівня цукру та ін'єкції інсуліну ставали нестерпними, але всі розуміли – кожна з цих дій дає життя маленькій дівчинці.

За місяць дівчинка з мамою частково звикли до уколів, і як би важко жінці не було, вона змушена була повертатися на роботу, залишаючи дівчинку з бабусею. Вони напрацювали схему: бабуся накручує кількість одиниць на ручці з інсуліном, а 6-річна дівчинка його сама собі підшкірно вводить. Зізнаються, що було надзвичайно важко і морально, і психологічно.

Зібравши кошти, жінка купила перший сенсор для постійного вимірювання рівня цукру в крові дитини, і це стало дуже правильним рішенням: болісних проколів пальчиків стало менше, показники глюкози були перед очима, а мама повністю змогла контролювати показники через телефон.

Дівчинка дуже гарно навчається у школі, захоплюється малюванням, черлідингом, гімнастикою, карате та плаванням, і все це вона навчилася поєднувати. Це насправді шалений труд, особливо дитині з діабетом, але вона дуже любить активне життя. Без моніторингу таке активне життя для дівчинки неможливе. Софійка дуже сподівається на допомогу, з сенсорами вона почуває себе захищеною і впевненою в собі. Допоможіть, будь ласка, дитині у її боротьбі за повноцінне життя.