Як одна мить пролетіли ці два тижня червня в клініці лікування! Ми так чекали на них, можливо тому що знали що має бути прогрес і нові здобуття як після попередніх реабілітацій. І так сталося на 7-ий день лікування. Артем зміг втримати рівновагу і стояти самостійно 2 хвилини! Плачучи сльозами щастя і радості я цілувала його в щічки, обіймала і була безмежно щасливою мамою. Ось та мить на яку чекали 4 роки, нарешті є скачок на данному етапі і ми маємо тепер ходити самостійно без ходунків до яких звикають і відірватися не можуть. Все завдяки вам мої рідні, віра в нас, благодійність, підтримка, добро зробили чудо. Дитина має шанс в 7 років йти до звичайної школи із дітками, навчатися, грати, радіти життю, а це так важливо! Ми будемо продовжувати плавати в басейні, тренуватися на тренажерах, ходити тримаючись за канати для здобуття рівноваги. Все разом дасть нам бажане і очікуване. Щиро вдячні вам за допомогу, вона так нам потрібна як ніколи саме зараз в цей момент життя Артема. Нехай в ваших родинах панує любов мир і злагода, хай Господь дає багато щасливих літ. Із великою повагою, родина Лєснік.