Бігти, щоб дихання не перервалось. Марія Айлен

Уявити собі не могла, що сучасна дитяча лікарня може бути в такому скрутному становищі. Туди, до пульмонологічного відділення, потрапляють діти з тяжкою пневмонією, астмою, хронічними захворюваннями легень, синдромом нічного апное (зупинки дихання). А обладнання для діагностики настільки застаріле, що покладатись на нього лячно. Як же рятувати дітей?

Ситуація просто неприпустима. Найперше, що необхідно – спірограф. Цей апарат робить численні виміри, що показують, як функціонують легені. Він є просто незамінним як для первинної діагностики, аби швидко зрозуміти, що з дитиною, та призначити правильне лікування, так і для самого лікування, аби контролювати його ефективність та при потребі коригувати.

Захворювання легень дуже небезпечні, часом навіть день затримки лікування може стати критичним. При цьому статись така біда може в будь-якій родині. Але якщо в лікарів буде сучасне якісне обладнання, вони зможуть вчасно допомогти і врятувати.

Я не спортсмен. Для мене біг – це складно, щоразу це подолання себе. Не певна, що я робила би це просто так для себе. Але коли участь у Марафоні може допомогти зібрати кошти, коли знаєш, що завдяки цьому будуть збережені життя дітей – не вагаєшся. Вдягаєш кросівки і йдеш на тренування. І пишеш.

Друзі, немає нікого іншого, окрім нас самих. Ми не можемо чекати, доки «щось зміниться в державі» чи хтось інший допоможе. Звісно, це може статись колись, а може й ні. Але сьогодні, прямо зараз, діти, які живуть поруч з нами, незахищені. Наші діти незахищені. Звичайна ГРВІ може перейти у пневмонію і закінчитись фатально. Тож якщо в наших силах запобігти цьому, ми просто мусимо це зробити.

Ми разом з батьками та лікарями просимо допомогти нам!