Богдан мріє піти ніжками

У рік після легкої застуди батьки почали помічати, що Богданчик ослаб, почав гірше сидіти і падати біля опори. В 1,9 року був невтішний діагноз – ДЦП. Саме тоді змінилось життя молодих батьків.  

Богдан народився в належний термін, здоровий і гарний малюк. До року сім’я жила щасливо та насолоджувалася новим досвідом бути батьками. Нічого не віщувало лиха, і лікарі не помічали відхилень від норми. Богдан міг тримати голову, перевертатися, повзати й сидіти, вставав і ходив біля опори. Але в рік після легкої застуди все змінилося, мама з татом забили на сполох, і почався їх довгий шлях пошуку діагнозу. Кращі невропатологи міста, інфекціоністи, генетики, 2 рази МРТ, електронейроміографія, всі можливі аналізи (віруси, гормони, вітаміни, амінокислоти та інше). Тим часом дитина буквально за місяць перестала сидіти з рівною спинкою і почала вставати біля опори, підтягуючись ручками, ніжки стали дуже слабкі. Богдан займався в реабілітаційних центрах, і батьки сподівалися, що все надолужать, і їхній син піде ніжками.

Зараз заповітна мрія Богдана – піти ніжками та гратися з дітками у футбол та хованки на майданчику. Лікарі та реабілітологи дають хороші прогнози, а мама з татом живуть вірою, що у них із синочком все вийде.

Через війну, сім’ї довелося виїхати з рідного міста Харків, зупинилися всі заняття та реабілітації. Зараз родина повернулася додому, але через ситуацію в країні та відсутність роботи немає можливості сплатити курс. Віримо, що спільними зусиллями ми зможемо допомогти молодій родині, і їх рідний хлопчик зможе піти ніжками та гратися з друзями в ігри.