Чому Нікіта не такий, як інші?

Нікіта був справжнім дивом для своєї матері, і кожну мить був оповитий її любов’ю та щирим захопленням. Та з кожним днем мама все частіше помічала, що син відрізняється від однолітків: мало говорить, ходить навшпиньки, не завжди розуміє, що його кличуть, й часом виражає надмірну активність та допитливість. Це помітила, на жаль, не лише вона. В дитсадку його відокремлювали від групи й просили забирати раніше, навіть не брали на свята. Вихователі радили показати його лікарям – мовляв, "якийсь він не такий". Місцеві лікарі лякали невтішними прогнозами, працівники обласних лікарень не давали чітких відповідей. Лише в "ОХМАДИТі" хлопчику поставили діагноз – розлад дефіциту уваги/гіперактивності, або РДУГ.

Хлопчик працює зі спеціалістами, відвідує гурток робототехніки, ходить до басейну та навіть почав проявляти себе у творчості: він вельми полюбляє малювати, гарно ліпить з пластиліну та любить будувати з Лего. Та щодня зі школи він приходив повністю спустошений, зі сльозами на очах та болючими питаннями: "Чому я не такий, як усі?", "Чому на мене завжди сваряться?", "Чому мене ніхто не любить? Я ж так всіх люблю...".

Постійний стрес лишив на ньому глибокий шрам не лише зсередини, а ззовні: маленьке тіло просто не витримало. Нікіта потрапив до реанімації в тяжкому стані. Там йому поставили новий діагноз, що назавжди змінить траєкторію його життя – цукровий діабет І типу. 

Нині родина знову вдома, де крок за кроком мати з сином вчаться заново жити. На щастя, допомогти у цьому можуть сенсори безперервного моніторингу рівня глюкози. Підтримайте їх на цьому шляху!