Допоможіть Даші в боротьбі з раком

Даша – володарка дзвінкого голосу та прекрасного почуття гумору. Вона жартує, що у неї є три вікових категорії: зріст 4-річної дитини, вага – 7-річної, а їй 29. У Даші рідкісне вроджене захворювання скелетно-м’язової системи – артрогрипоз. Проте долі виявилося недостатньо цього випробування. Минулого року лікарі виявили у Даші аденокарциному (онкозахворювання прямої кишки). Курс лікування закінчився, і у травні пролунало довгоочікуване "Рак переможений". Проте стався рецидив, і тепер попереду 6 місяців "хімії".

Коли Даша народилася з артрогрипозом, лікарі заявили батькам, що така дитина "не перспективна". Довго не житиме. Запропонували відмовитися від маленької. Проте мама і тато таку пораду не прийняли. За влучним виразом самої Даші: "Я довела, що з цим діагнозом можна нормально і щасливо жити. Якщо не стрибати зі скелі, то можна дожити до 90 років. У дитинстві я взагалі не підозрювала, що чимось відрізняюся від інших. А згодом почала помічати фрази дорослих "бідолашна дівчинка", "ти нас так надихаєш", "ти героїня". Мене завжди дратували ці слова. Не можна прирівнювати інвалідність до героїзму. Просто людина з цим живе, звикає, тому що немає іншого виходу. Головний висновок, до якого я прийшла, - у кожній даній особистій ситуації треба шукати позитив і фокусуватися на тому, що я можу". А може Даша багато: з золотою медаллю закінчила школу, з червоним дипломом – університет. Працює перекладачем та репетитором. Одна з найактивніших волонтерів Благодійного Фонду "Щаслива Дитина". Веде авторський проєкт про мандрівки "Культурний Шок" на онлайн-радіо.

Інколи хочеться все кинути, але рятує не мужність, навіть не мама, яка, звичайно щосили підтримує, а намагання не думати про труднощі. Навіть якщо ти прикутий до ліжка, для мене це не виправдання бездіяльності. У хворобі є сенс. Страшно звучить. Але ж який може бути сенс в онкологічному діагнозі? Хворобу не можна скасувати, так само як не можна скасувати закони Всесвіту. Однак можна знайти щось радісне. Я отримала потужну підтримку не лише друзів та колег, але й малознайомих людей. Мені говорять: "Ми віримо в тебе". Тож я увімкнула програму виживання. Бо не можна підводити людей, які у тебе вірять. Це мене підтримує. Я завжди знала, що потрібна батькам. Але під час хвороби побачила, що моє життя цінне й для інших. Заради цього можна пережити навіть рак". 

ПІБ: Сукач Дар’я Олександрівна, 12.07.1986

Місто: Запорізька область

Діагноз: аденокарцинома прямої кишки, cT3N0M0 G1.Стан після спліт-курсу променевої терапії у сумарній дозі 66 Гр (11.2014.01.2015). 8.2015 – локальний рецидив захворювання. Субкоменсований стеноз. Клінічна група 2. 8.09.2015 – стан після лапароскопічної низької передньої резекції прямої кишки, протективної ілеостомії pT2N0 R0G2. Супроводжуючий діагноз: Артрогрипоз