Допоможіть Маші жити без болю

Вона голосно верещить, коли дивиться мультики, а ще – дзвінко сміється. І такі миті цінніші за золото, бо зазвичай життя цієї дівчинки сповнене болю і випробувань. У свої шість рочків Марійка Данильчук не тримає голівки, не сидить і не контролює ліву ручку. Час від часу тіло дитини зводить від напруги. У неї – ДЦП. І здолати його допомагає не жінка, що її народила, а любляча мама, яка її удочерила.

Вона голосно верещить, коли дивиться мультики, а ще – дзвінко сміється. І такі миті цінніші за золото, бо зазвичай життя цієї дівчинки сповнене болю і випробувань. У свої шість рочків Марійка Данильчук не тримає голівки, не сидить і не контролює ліву ручку. Час від часу тіло дитини зводить від напруги. У неї – ДЦП. І здолати його допомагає не жінка, що її народила, а любляча мама, яка її удочерила.

Зовсім крихітна, вагою у якість 1 900 грамів, саме такою Марійка з’являється на світ – це сьомий місяць вагітності. Породілля одразу ж пише відмову. Передчасно народжене дитя із можливими відхиленнями, нехай ті ніколи б і не підтвердитися, їй не потрібне. Покинуту дівчинку на два місяці лишають у відділенні недоношених, а потім відправляють у дитячий будинок.

Тим часом Галині – 35. Останні 10 років жінка, яка понад усе на світі хоче стати мамою, намагаються завагітніти, все намарно, вона ухвалює для себе непросте рішення – усиновлення – та їде до дитбудинку. Там їй і приносять її, 5-місячну красуню Марійку. Серце підказує: "Омріяна донечка", лікар певнить – дитя здорове. Галині цього виявляється достатньо. Додому вони їдуть уже разом. Галина не тямиться від щастя, але помічає – з дівчиною щось не те: вона не перевертається на бік, не тримає ручками іграшки. Візит до невролога вибиває землю з-під ніг – діагноз дитячий церебральний параліч. Масажі, лікувальна фізкультура, іпотерапія, голковколювання, заняття в басейні – щодня скуте недугою дитяче тіло розминають і розтягують лікарі та реабілітологи.

Галина щосили намагається забезпечити донечку доглядом. І результат не змушує себе чекати – біль і тонус в м’язах поступово слабшають, Марійка починає повзати і навіть сидіти з опорою на ручки. З’являється шанс, що колись вона зможе навіть стати на ніжки. Треба лише не збавляти темп, а ще – гроші. На саму лише реабілітацію донечки щороку йде щонайменше 40 тисяч гривень, а ресурси мами-одиначки, яка жодної секунди не пошкодувала, що обрала в донечки саме Марійку, давно вичерпані. Тож цій маленькій, але дуже мужній дівчинці, не впоратися без нашої з Вами підтримки.

ПІБ: Данильчук Марія Віталіївна, 09.02.2013 р.

Місто: Новоград-Волинський

Діагноз: ДЦП, спастична тетраплегія, рухові порушення 4 ст за класифікацією GMFCS, затримка психомовленнєвого розвитку