Довга дорога до щасливого дитинства

Діма – перша бажана дитина в сім’ї Віри і Олександра. Коли народився їх син, щастю не було меж, але вони ще не знали і навіть уявити не могли, що на них чекає.

Діма народився на 41 тижні, згідно із висновками лікарів хлопчик був здоровим. Перші місяці розвиток відповідав своєму віку. Минали місяці, і мама почала помічати, що дитина не настільки активна як інші немовлята. На свої запитання до лікарів мала відповідь, що всі діти індивідуальні та мають свій розвиток. Коли хлопчику виповнилося 5 місяців і в нього не було зацікавленості в тому, щоб активно перевертатися, мама почала активно шукати цьому пояснення.

В 6 місяців Дімі призначили перші масажі, було пройдено 3 курси, які трішки покращили стан дитини. В цей період лікарі говорили, що в хлопчика просто затримка статокінетичного розвитку. Батьки не зупинялися і продовжували їздити по лікарях, щоб дізнатися причину затримки фізичного розвитку, і тільки в 11 місяців після обстежень та МРТ лікар-педіатр поставила діагноз ДЦП. Це був шок для родини. Мама не була готова прийняти цю інформацію і цей діагноз. Щоразу, коли вона дивилася на свого сина, її очі були налиті слізьми. Але опускати руки ніхто не збирався.

Коли хлопчику виповнився рік і 4 місяці, йому офіційно діагностували ДЦП і спастичний тетрапарез. Саме тоді і почалась його боротьба за щасливе дитинство та повноцінне життя. Перша реабілітація була в Трускавці, в Міжнародній реабілітаційній клініці Козявкіна. Сказати, що вона пройшла легко – це нічого не сказати. Сім’я вперше побачила таку кількість діток, яким доводиться боротися за повноцінне життя. Всі два тижні занять мама плакала разом зі своїм сином. Він від фізичного навантаження, а вона – від морального-психологічного стану. Але завдяки всім спеціалістам та проробленій роботі, після першого курсу Діма мав позитивні результати і почав ставати на четвереньки та робити спроби повзати. 

Пізніше родина знайшла чудового фіз-реабілітолога. Результати після реабілітації вдома знову потішили: Діма почав самостійно вставати біля опори. До цього всього додали заняття в басейні. Далі був 2-й курс реабілітації в Козявкіна, потім знову курс реабілітації вдома. Так почергово, після кожного курсу почалися позитивні зміни. До своїх двох років Діма вже вмів вставати і ходити біля опори. Пізніше Діма пройшов курс реабілітації в центрі "Крок за кроком", "Самотужка", "Прометей" та два курси в центрі "Апіс-Меліфіка". Більшість реабілітацій родина оплачувала самостійно, адже державних коштів по 309 постанові вистачає тільки на одну поїздку.

Свої перші та невпевнені кроки хлопчик зробив у віці 3 років та 11 місяців на день Святого Миколая. Це були найбажаніші перші кроки, маминому щастю не було меж, а голові лунала думка, що все вони роблять правильно.

Зараз Дімі 5 років, він ходить у спеціалізований садок для дітей з проблемами опорно-рухового апарату, і йому там дуже подобається. Хлопчик дуже кмітливий і розумний. Обожнює своїх вихователів та уроки музики, особливо коли грають на музичних інструментах. Маленька мрія в Діми – це навчитися кататися на лижах, а також побувати на морі та побігати по теплому пісочку.

Та на жаль, зараз Діма почав гірше самостійно пересуватися. Причина цього – плоско-вальгусна деформація стоп. Він не стає повноцінно на стопу. Зараз Дмитрик готується до операції на обох ніжках. Діму чекає нелегкий період післяопераційної реабілітації. Після операції наш хлопчик буде знаходитися місяць у гіпсі, а після його зняття потрібно налаштовувати всю динаміку з нуля. Тобто відновлювати організм та починати майже все спочатку.

Родина вперше звертається за допомогою до благодійників, з нинішньою ситуацією в країні родина фінансово не подужає здолати цю життєву проблему самотужки. В сім’ї працює тільки чоловік, і, на жаль, зараз їм доводиться дуже тяжко.

Щоб допомогти Дмитрику відновитися після операції, йому необхідно пройти курс реабілітації в центрі "Вікторія". Центр працює з дітками із таким діагнозом, як у Діми, та з дітьми після операції. Важливим є той фактор, що в цьому центрі є басейн, який дуже необхідний Дімі у відновленні організму.

Просимо всіх небайдужих допомогти Дмитрику з відновлювальною реабілітацією. Мама і тато дуже хочуть, щоб їх хлопчик у вересні пішов здоровими ніжками в старшу групу садочка і мав щасливе дитинство.