ДЦП – випробування, а не вирок!

"ДЦП – не вирок, а випробування!". Із таким девізом живе сім'я Берназ ось вже 12 років. У них є надія, сили і терпіння, не вистачає лише грошей на поштовх! Давайте допоможемо їм перемогти в цій боротьбі! Дімочка і його рідні дуже вірять у нашу підтримку!

"ДЦП – не вирок, а випробування!". Із таким девізом живе сім'я Берназ ось вже 12 років. У них є надія, сили і терпіння, не вистачає лише грошей на поштовх! Давайте допоможемо їм перемогти в цій боротьбі! Дімочка і його рідні дуже вірять у нашу підтримку!

У 12 років хлопці мріють про новий велосипед, кругосвітні подорожі і захопливі відкриття, а заповітна мрія Дмитрика дивує і шокує водночас – він хоче самостійно рухатися, грати у футбол. У той час, як хлопчаки грають у піратів і бігають в пошуках скарбів, Діма веде щоденний невидимий бій за власне повноцінне життя. Не всі діти можуть віджатися і підтягнутися 50 разів, а він – може! Може!!! Незважаючи на довгий пройдений шлях, Дімочка залишається сильний духом, добрим і не перестає вірити в дива!

Дімочка хворий на ДЦП, спастичну диплегію, і для рішучого, професійного поштовху йому необхідний курс реабілітації в Медичному центрі фізичної терапії та медицини болю "Інново", тривалістю два тижні і вартістю 15 600 грн. Батьки роблять все можливе, щоб поставити Дімитрика на ноги та не втратити результати такої кропіткої і тривалої роботи. Всі 12 років вони вели боротьбу самостійно і зараз вперше звернулися за допомогою. Залишилося зовсім трохи – і станеться диво!

Ось що розповідає мама Дімочки:

"Різні реабілітаційні центри, санаторії, інститути та медзаклади допомагали нам подолати цю хворобу. Дмитрик дуже мужньо витримав і досі витримує все, що з ним робили: медикаментозне лікування, масажі, голки, грязі, етапні гіпсування та багато іншого. Мабуть, вже не залишилось методик, яких ми не випробували. Багато чого давало гарні результати. Лікувальною фізкультурою ми займаємось щодня по 2 години на день всі ці роки.

Зараз у нього дуже важкий та вирішальний період. В 2015 році в інституті Ситенка м. Харків йому зробили складну операцію на тазостегнових та колінних суглобах, зібрали на вінти та загіпсували майже по груди. Після цього були болісні розробки та реабілітація. Після таких операцій дитину потрібно вчити всьому заново. І не кожна дитина спроможна це зробити. Ми разом пройшли весь цей важкий і кропіткий шлях. В травні 2016 нам зробили заключну операцію на стопах, вживили імпланти в стопи. Це дало можливість вільно стояти та мати повну опору на всю стопу. Без цього неможлива повноцінна ходьба.

На сьогодні Дмитрик може самостійно стояти, ходити з крабиками та дуже обережно намагається робити перші самостійні кроки. Поки це 1-2, але вони самостійні. Це саме велике щастя! Повірте, найголовніше в нашому житті – це навчити його ходити. Ми мріємо про повноцінне життя для своєї дитини. Він добре вчиться в школі, в нього багато друзів, які йому допомагають, майже вся школа його підтримує. Дякувати Богу за те, що ми маємо на сьогодні таку добру, сильну по духу, та мужню дитину. І ми віримо, що чудеса бувають, їх треба тільки трошечки почекати!".

ПІБ: Берназ Дмитро Вадимович, 24.08.2004 р.

Місто: Одеса

Діагноз: ДЦП, спастична діплегія, стан післяхірургічного втручання, плоско-вальгусна постанова стоп, параліч нижніх кінцівок