Голодна старість. 2

Старенькі, самотні, ті, що втекли від війни, знайшовши на схилі літ притулок у чужому місті… Саме з такими одинокими та злиденними людьми, чиї очі повні невимовного смутку, а часто – й відчаю, зустрічаються щодня працівники нашого фонду. Не думали ці старенькі, що, віддавши найкращі роки свого життя, важко працюючи на благо своєї країни, залишаться в найскрутніший час, коли вони слабкі й безпомічні, абсолютно самі, без здоров’я, коштів та навіть даху над головою, бо змушені були покинути усе, що надбали протягом життя, рятуючись від війни.

Різні шляхи привели їх до нашого міста, однак об’єднує усіх спільна біда – боротьба за виживання. Мова йде про такий рівень злиденності, коли доводиться вибирати – купити на останні копійки хліба або життєво необхідні ліки, коли, оплативши комунальні послуги, доводиться майже нічого не їсти, доки не надійде наступна пенсія, коли очікувати допомоги немає від кого, бо ж не мають ані дітей, ані будь-яких інших рідних чи близьких, хто б міг потурбуватися про немічних. Ці люди забуті всіма та залишені на виживання.

Єдиною надією на порятунок від голодної смерті є працівники Хмельницького благодійного фонду "Карітас", які час від часу приносять стареньким найнеобхідніші продукти. Однак на сьогодні ресурси проєкту "Домашня опіка" вичерпуються та не можуть хоча б частково покрити потреби 30 одиноких літніх людей, які вкрай потребують підтримки. Тому звертаємося до всіх, чиє серце відкрите на чужу біду, аби ми разом, пожертвувавши бодай по кілька гривень кожен, змогли підтримати стареньких та врятувати їх від голодної самотньої старості. Ми з Вами єдині, на кого вони можуть покласти свою надію.