Якщо не ми, то хто?

Як часто кожному з нас доводиться бачити на вулицях наших міст дітей, які, здавалося б, просто «нічиї», самі по собі, покинуті напризволяще… Вони блукають, поодинці та групами, шукаючи пригод, як правило, сумнівних з точки зору безпеки, моралі та законності… Можна легко уявити, що чекає їх в недалекому майбутньому, які сумні перспективи чекають на цих і без того знедолених дітей, що виявились не потрібними власним батькам…

Що ж стосується дітей, які з різних, часто трагічних причин, опинилися у притулку, то не варто, мабуть, і говорити про те, як їм там живеться, у якому морально-психологічному стані вони перебувають, що відчуває їхня маленька душа, навіть за наявності найкращої матеріальної бази та висококваліфікованого персоналу. А для щастя дитини потрібно так небагато – проста людська увага, турбота, усвідомлення того, що ти комусь потрібен, що хтось цікавиться, як ти живеш, про що мрієш, що тебе турбує сьогодні…

Спілкуючись тривалий час з такими дітками та підлітками, для нас стало очевидним, що усіх їх об’єднує спільна потреба, спільне бажання займатися справою, яка їх цікавить, яку вони люблять, про яку мріють, це ж бо – їхня самореалізація, самовираження, це спрямування безкінечної дитячої енергії та запальної енергії молодості у конструктивне, благодатне русло

Мова йде про палке бажання цих дітей займатися хореографією та театральним мистецтвом, а точніше – українськими народними танцями та акторською майстерністю. Однак, очевидно, що навіть якщо й деякі з цих дітей мають батьків, ті мало цікавляться власними нащадками, їх вихованням та розвитком, отже нікому потурбуватися про те, щоб забезпечити участь та заняття цих дітей у мистецькій студії, втілити їх мрію в життя. Нікому, крім нас з Вами. В наших силах, внісши кожен свій невеличку лепту у вигляді кількох гривень – у міру можливості та бажання – зробити мрію цих знедолених діток реальністю, допомігши таким чином існуванню мистецької студії на базі Хмельницького обласного благодійного фонду «Карітас» та забезпечивши їх заняття улюбленою, чудовою справою, покращивши при цьому якість життя цих маленьких, викинутих на узбіччя життя, дітей і внісши свій вклад у їхнє майбутнє.

Тож давайте разом долучимося до цієї шляхетної справи, адже місія кожного з нас, дорослих, - зробити життя беззахисних, залежних від світу дорослих, дітей кращим, безпечнішим, кольоровим та радіснішим… Таким, яким і має бути дитинство, і яке, як відомо, формує майбутнє кожного з нас.

Це важливо для всіх нас, бо ж чужих дітей не буває! Пам’ятаймо про це. Ми не збідніємо, пожертвувавши кілька гривень, але гарантовано зробимо таким чином світ кращим та добрішим!