Інсулін для Олександри

Перший навчальний рік – це, безсумнівно, радість для всіх дітей. Нові друзі, захоплюючі уроки і перші маленькі перемоги у вигляді гарних оцінок. Саме так запам'ятають свій перший клас більшість дітей. Але тільки не Саша Лапіна. Щаслива дівчинка, стоячи на своїй першій в житті лінійці, не могла і подумати, що вже в березні змінить шкільну парту на лікарняне ліжко. Інсулінозалежний діабет першого типу. Страшний діагноз став громом серед ясного неба, адже всі аналізи до цього були в нормі.

«Я досі пам'ятаю цей день. Це було 8 березня. Всі мої однокласники святкували і танцювали, а я змушена була лежати в лікарні. Мені було так прикро» - з сумом розповідає Саша. Через місяць криза минула і мама перевела дівчинку на спеціальну дієту, завдяки якій вдавалося контролювати цукор в крові протягом 6 місяців. Але необхідність уколів повернулася, і жити без інсуліну стало неможливим.

Хвороба позбавила дівчинку повноцінного дитячого життя. Саша не могла перебувати в школі довше 2-х перших уроків. Цукор раз у раз скакав, і через нездужання вона змушена була йти додому. Від індивідуального навчання сім'я Саші відмовилася, і решту занять вони проходили самостійно. Але це не завадило цілеспрямованій дівчинці стати відмінницею.

Хворобу вдалося взяти під контроль три роки тому, коли завдяки Уфонду і його читачам вдалося придбати інсулінову помпу для дівчинки. Життя Саші стало по-дитячому щасливим, адже тепер контролювати хворобу стало куди легше. «З появою помпи стало набагато простіше. Тепер хоч на мене ніхто не зиркає в шкільній їдальні як тоді, коли мені треба було зробити укол. І мені більше не доводиться відчувати себе ніяково»- пояснює Саша.

Помпа дозволила розширити коло допустимих продуктів. Особливо дівчинка зраділа фруктам і солодощам. Дуже любить цукерки «Бабусині казки» та шоколад. Тепер Саша не тільки ходить в школу на повний день і може повноцінно спілкуватися зі своїми друзями, а й відвідує уроки петриківського розпису та живопису. У класному самоврядуванні Саша отримала звання «міністра милосердя» – вона відповідальна за акції допомоги дітям, збір подарунків для солдатів АТО тощо.

Ця життєрадісна, славна і відкрита дитина може нескінченно розповідати про своє шкільне життя, друзів і події в ній. Лапушка. Так її ласкаво прозвали однокласники.

І звичайно ж, як і у кожної дитини, у Саші є свої мрії. Вона старанно вчить французьку і дуже хоче коли-небудь поїхати в Париж. Дівчинка навіть сплела браслетик з Ейфелевою вежею. І, як і кожна жінка, хоч і маленька, мріє про щасливу родину, заміський будинок, 2-х здорових діток і великий комод на горищі для улюблених книжок.

Тільки одна проблема може стати між дівчинкою і її мрією – закінчуються витратні матеріали до помпи, а без них прилад не працює.

Зарплата її мами, кандидата фізико-математичних наук, 4 500 грн, допомога на дитину становить 945 грн, і пенсія бабусі 750 грн на місяць не дають їм можливості самим назбирати на витратні матеріали. Всього потрібно 43 620 грн, і для родини Олександри це просто нечувана сума.

Шкільні перерви, дзвінкий сміх і щасливі очі мами. Чи закінчиться на цьому дитяча радість і надія на нормальне майбутнє? Вирішувати нам з вами. Кожен з нас може дописати цю історію. Історію з можливим щасливим кінцем.

ПІБ: Лапіна Олександра Євгеніївна, 07.10.2002 р.

Місто: Київ

Діагноз: цукровий діабет 1-го типу, тяжка форма захворювання