Його дім залишився в окупації

Восьмирічний Андрій – милий цілеспрямований хлопчик, що активно займається спортом і має бажання бути здоровою, сильною та успішною людиною. Біда на імʼя цукровий діабет настигла хлопчика перед самісіньким початком повномасштабного вторгнення. Саме тоді, у віці пʼяти років, Андрій потрапив в реанімацію. Відтоді життя родини Андрія змінилося назавжди...

Контроль харчування та показників рівня цукру в крові, щорічні обстеження в обласних клініках стали нормою життя родини. Ta ще сильнішого удару сімʼя зазнала з початком повномасштабного вторгнення. Виїжджати з рідного міста Андрію довелося "зеленим коридором" під прицілом російських автоматів. Дитина, якій зовсім не можна стресувати, пережила жах, який не передати словами.

Завдяки постійній турботі мами, Андрію вдається продовжувати жити, навчатися та займатися спортом вже в новому для родини місті. Та вдається це дуже непросто – тендітну рівновагу тримають на своїх плечах мати, що цілодобово опікується сином, та сенсори безперервного моніторингу цукру – вкрай необхідні, проте невимовно дорогі пристрої. В цей складний час родині ледь вистачає грошей на оплату орендованого житла та продуктів, адже їх рідний дім вже понад три роки в окупації. Станьте їхньою підтримкою в цій боротьбі!