Хлопчик, що приносить світло в дім

Його день народження має особливий символізм. Ярослав з'явився на світ 3 грудня - саме у Міжнародний день людей з інвалідністю. Немов саме життя хотіло нагадати: цей хлопчик прийде у світ, щоб щоденно доводити, як багато може витримати.

Він народився крихітним - 1 кілограм 710 грамів, на 31-му тижні вагітності. Тоді лікарі одразу зафіксували важке гіпоксично-ішемічне ураження головного мозку. Замість казкових посмішок - лікарняні стіни. Замість перших іграшок - медичні апарати.

Перші місяці життя минали під суворим наглядом медиків. Та час показав - Ярославові дуже важко. Він не тягнувся до іграшок, не сміявся, не міг сам перевернутися. В рік він так і не навчився сидіти, стояти, повзати чи говорити. Діагноз став вироком - дитячий церебральний параліч, спастичний тетрапарез, судомний синдром, травма шийного відділу хребта.

Коли йому виповнилося два, мама вперше повела Ярослава до Інституту проблем болю. Відтоді він пройшов безліч курсів лікування. І хоча шлях цей складний, він дав надію. Завдяки зусиллям лікарів хлопчик почав вимовляти слова, краще розуміти інших, став спокійніше спати. Вдалося навіть зменшити кількість епілептичних нападів. Та шлях Ярослава ще далеко не завершений. Лікування потрібно продовжувати - інакше все може втратити сенс.

Ярослав не має предметного зору через атрофію зорових нервів, він не володіє ручками. Та його щира усмішка - це маленьке сонце у буднях його родини.

Його сім'я - це троє людей. Мама, батько з інвалідністю 2-ї групи та сам Ярослав. Їхній дім - це не про статки. Це про боротьбу, підтримку і віру. Його історія - про те, як важливо не опускати руки. Про те, що любов сильніша за діагнози. І про те, що кожна ваша допомога здатна стати для нього ще одним кроком вперед. Будь ласка, не залишайтесь осторонь, якщо маєте добре серце і можливість допомогти.