Ось і завершився ще один рік нашого лікування в клініці Козявкіна.Рік пройшов небезрезультатно.Ось цей останній раз коли ми їхали на лікування я замітила і зловила себе на думці,що моя дитина самостійно і упевнено собі сидить в кріслі і його підтримувати не треба як раніше .А лікування дається якось легко,і на біговій доріжці гарно виводить ноги і старається опускатись на п"ятки. Повзає краще старається ноги залучати,бо раніше він тільки руками себе підтягував.Біля опори присідає багато раз і постояти біля драбинки,без підтримки може довго.Спокійно стоїть на четвереньках,і навіть віджатись може.Коли він все це робить мені здається,що він зараз встане і самостійно піде,але для такого результату нам ще треба багато зусиль.Як я б уже хотіла розпрощатись з нашою коляскою,що б він нехай не сам,а з моєю підтримкою,з моєю рукою міг іти по процедурах.Я дякую,що ви в нас є і нам допомагаєте.І я вірю,що такий щасливий день рано чи пізно наступить.