Хочу ходити, як мій брат-близнюк!

Данило народився семимісячним, недоношеним (менше 2 кг), у нього не розкрилися легені. Данила і його брата-близнюка виходжували в інкубаторі для недоношених, і потім ще довго мама з дітьми лежала в лікарні, щоб вони набрали вагу. Коли дітям було по 6 місяців, один із близнюків почав сидіти і намагався стояти біля опори, інший же цього робити не міг.

Мама звернулася до лікаря. Лікували Данила всіма можливими методами, хлопчик постійно лежав у неврології, другий малюк – Вадим – у цей час був із татом. У рік Дані поставили діагноз "ДЦП".

"Від частих реабілітацій в різних центрах у дитини був прогрес, він почав сидіти, потім була операція, після якої син почав стояти. Ми на цьому не зупинилися. Незабаром дитина невпевнено, падаючи, почала ходити. Чотири роки тому в результаті нещасного випадку загинув батько Данила", – розповідає мама близнюків.

Мама сама виховує близнюків, яким зараз по 13 років. Коли почалася війна на Донбасі, сім'я переїхала в Одесу. Наразі вони мешкають в гуртожитку. Данило займається плаванням, вміє читати і писати, почав освоювати гітару, відвідує комп'ютерні курси для дітей, мріє про власний комп'ютер. Для поліпшення життя і самопочуття хлопчикові потрібна неодноразова реабілітація в Клініці відновного лікування в Трускавці за методом професора Козявкіна. Самостійно таку реабілітацію вдова, переселенка без житла, котра сама доглядає сина-інваліда, оплатити не може.

Саме тому ми звертаємося до всіх небайдужих: підтримайте, будь ласка, цей проект, допоможіть Дані бути здоровішим та не втрачати надію на краще життя!

ПІБ: Моногаров Данило Олександрович, 22.01.2004 р.

Місто: Алчевськ, Луганська обл.

Діагноз: ДЦП, спастична диплегія