Кірі дуже боляче, допоможіть!

Лист від мами: "Мене звуть Тетяна. Зараз мова піде про мою улюблену і світлу дівчинку, про мого маленького янголятка Кiру. Зараз їй 3 рочки і 5 місяців... Здавалося б, це той щасливий час, коли твоя дитина починає пізнавати світ, усвідомлено починає контактувати з оточуючими людьми, кожен день вчитися чомусь новому, мові і взагалі сприйнятті всього навколо. Але в нас не все так просто. Щодня нам доводиться боротися за кожен найменший рух, прояв емоцій, спроби вираження своїх бажань і потреб!

Лист від мами:
"Мене звуть Тетяна. Зараз мова піде про мою улюблену і світлу дівчинку, про мого маленького янголятка Кiру. Зараз їй 3 рочки і 5 місяців... Здавалося б, це той щасливий час, коли твоя дитина починає пізнавати світ, усвідомлено починає контактувати з оточуючими людьми, кожен день вчитися чомусь новому, мові і взагалі сприйнятті всього навколо. Але в нас не все так просто. Щодня нам доводиться боротися за кожен найменший рух, прояв емоцій, спроби вираження своїх бажань і потреб! 

Моменту появи на світ нашого янголятка ми з чоловіком чекали з нетерпінням, трепетом і тривогою перед невідомим. Але це був прекрасний, щасливий час, і ми думали, що так буде завжди, адже нічого не віщувало ніяких ускладнень і проблем.

Все почалося 23 березня о 10 ранку. Мені здавалося, що через декілька годин я народжу свою дитину, і в нас все буде чудово, але це не входило в плани Бога. Народити я не могла самостійно, оскільки плід виявився великим (наша Кiруня народилася вагою 4,300 кг і ростом 59 см), а лікарі тим часом розраховували, що я сама зможу народити. Коли виявилося, що я не в змозі цього зробити, мою крихітку почали витискати з обох боків. Години та хвилини були для мене цілою вічністю. І все-таки о 2.00 год. ночі Кiруня народилася, але її першого крику я не почула, вона була в дуже важкому стані. Їй відразу почали робити реанімаційні заходи, мені навіть не дали поглянути на мою донечку. 24 березня була викликана бригада дитячої реанімації з Херсона і мою дитину забрали, я її бачила всього лише 5 хвилин.

Тоді я ніяк не могла усвідомити всього, що сталося, не хотілося у все це вірити! Здавалося, що такого жаху просто не могло статися з моїм янголятком. Але висновки лікарів звучали як вирок і позбавляли найменшої надії на щасливе безтурботне майбутнє. Так, з моменту виписки почалися наші "ходіння по муках". Велика частина нашого ще настільки маленького життя пройшла в стінах лікарень, різних мед. установ, постійних обстеженнях, і на сьогодні ми маємо вже більш точні діагнози, і ще менш втішні, ніж тоді, на самому початку нашого шляху: ДЦП, спастичний тетарпарез, епісиндром. Також у нас проблеми з серцем, нирками, дисплазія кульшових суглобів.

Я знаю, я вірю, що в моїх силах поставити її на ноги, дати їй можливість нормально розвиватися нарівні з однолітками, ми зробимо все можливе, щоб добитися максимальних результатів у лікуванні та реабілітації моєї дівчинки! Але, на жаль, все в нашому житті має свою ціну... Для нас ціна життя і подальшого благополучного розвитку моєї дитини дуже висока. Ми вичерпали всі свої можливості, а час невблаганно біжить... Наша дівчинка потребує постійного лікування! Тільки тому я змушена звернутися до вас, людей, небайдужих до чужої біди, які бажають допомогти потребуючим дітям. У Кіри ще є шанс навчитися ходити, сидіти самостійно і взагалі виконувати всі рухи, які вміють звичайні дітки. Але цей шанс вимагає великих матеріальних вкладень.

Виходячи з досвіду батьків, що мають дітей з подібними діагнозами, я розумію, що раніше розпочате лікування дає більше шансів на відновлення дитини. Але, як відомо, щоб домогтися успіхів у розвитку, курси реабілітації необхідно повторювати регулярно, а це немалі гроші! Дякую, що знайшли час і прочитали нашу історію до кінця! Дуже сподіваємося на вашу допомогу і підтримку!

З повагою та надією
мама Кіри!".

ПІБ: Кондрашина Кiра Iгорiвна, 24.03.2014 р.

Місто: Олешки, Херсонська обл.

Діагноз: ДЦП, спастичний тетрапарез, епiсиндром