Коли кожен новий день – це подарунок

Життєрадісна й усміхнена Галина понад усе любить свою родину: чоловіка та двох синів. Вони й стали її найбільшою опорою та мотивацією побороти її страшний діагноз.

Вперше вимовлений, він звучав, немов вирок. Все почалося, здавалося б, невинно – втома, слабкість, біль у животі. Жінка пояснювала це роботою, стресами, недосипанням. Але коли з’явилися пожовтіння шкіри й нудота, вона зрозуміла, що треба діяти. У лікарні її тривоги отримали жахливе, жорстоке підтвердження – аденокарцинома прямої кишки, стадія IV.

Звучало, ніби хтось вирвав землю з-під ніг. Сидячи перед лікарем, слухаючи його слова – "метастази", "печінка", "лімфатичні вузли" – Галина не могла повірити, що він говорить це про неї. Почалися нескінченні обстеження: КТ, МРТ, аналізи, пункції. Кожен новий день ніс із собою або надію, або нову тривогу. За численними оглядами й дослідженнями чекав стаціонар. У білій холодній кімнаті з дивним відчуттям безпеки почався її шлях до перемоги над хворобою.

Жінка пройшла невимовну кількість рятівних процедур: пункцію жовчних проток для усунення механічної жовтяниці, і, звісно ж, хіміотерапію. Кожна супроводжувалася блювотою, млявістю, повним занепадом сил. Та найнестерпнішим був страх: страх втратити сили, волосся, контроль над тілом. Хвороба забрала в Галини частину старого життя, але натомість відкрила нове – глибше, справжніше. Вона навчилася радіти дрібницям: коли після хіміотерапії з’являвся апетит, коли тиск тримався в нормі, коли на обличчях лікарів зʼявлялася щира посмішка. Додому жінка поверталася з абсолютним розумінням: життя не вимірюється кількістю днів, а їхнім змістом. Кожен новий день – це подарунок, а кожне найменше рішення може кардинально його змінити.

На шляху до одужання Галині потрібен прийом дорогих ліків. Змініть її життя на краще!