Кожна подія – велика перемога

Хвороба Ярослава – фатальний збіг обставин. Під час пологів серце хлопчика почало зупинятися, кесарів розтин робити було пізно, тому лікарям довелося застосувати вакуум. Наслідки виявилися непоправними – ДЦП, спастичний тетрапарез. Для мами Ярослава настав новий етап життя, непростий і довгий шлях реабілітацій сина. Зараз головне завдання – поставити його на ніжки і навчити самостійно ходити.

А все так добре починалося... Весілля, коханий чоловік і така довгоочікувана вагітність, довгоочікуваний син! Одним словом, звичайне життя – несподівано в ньому з'явився зовсім інший зміст. Гіркий, несправедливий. Необхідність, мета. Захистити, виходити дитину. Знайти спосіб, рішення, гроші, лікарів. Потрібно намагатися, намагатися, шукати, впадати у відчай і все одно продовжувати... Все, як у житті родини Ярослава.

– Вагітність протікала з ускладненнями, я кілька разів лежала в лікарні на збереженні. Під час пологів все йшло добре, і раптом у мене зникли схватки, а в дитини почало зменшуватися серцебиття. Лікарі почали рятувати йому життя, використовуючи вакуум-екстрактор. Кілька годин боротьби за життя. Слава Богу, все обійшлося. Саме так, подумала я тоді. Це, напевно, були найдовші години в моєму житті, – розповідає Ольга, мама Ярослава.

Через кілька днів Ярослава з мамою виписали додому, діагностувавши хлопчику незначну неврологію. Батьки відразу записали дитину на курси реабілітації, масажу і ЛФК.

– Якийсь час все йшло чудово, син розвивався добре, жодних відхилень у розвитку або проблем зі здоров'ям не було, – згадує, Ольга. У 8 місяців Ярославу зробили планове щеплення проти поліомієліту. Це стандартне щеплення, яке роблять усім новонародженим, тому батьки хлопчика ні за що не хвилювалися. Але щось пішло не так. Через кілька днів Ярослав став слабким, малорухливим і постійно плакав. Дільничний лікар запевняв, що це нормальна реакція на щеплення, і вона мине.

– Ближче до року, я звернула увагу, що Ярослав перестав розвиватися. Ми попрямували на обстеження в обласну лікарню, в якій синові поставили підозру на нижній спастичний парапарез. Нам призначили лікування. Постійні курси реабілітації не допомагали Ярославу, його стан тільки погіршувався, і 2012 року хлопчикові поставили діагноз ДЦП, спастичний тетрапарез. Тоді, я думала, що це все, мені навіть згадувати не хочеться цей час. Я не вірила до останнього, що у Ярослава ДЦП. Ще, на додачу до всього, коли Ярославу було півтора року, батько сина пішов і залишив нас двох. Але я не опустила руки і продовжую робити все, щоб мій син жив.

Зараз Ярослав ходить з підтримкою, вчиться рахувати і складати слова. Він дуже веселий, життєрадісний хлопчик, який любить вчитися чомусь новому. Два рази на тиждень він ходить з мамою в басейн, вчиться пірнати і плавати, займається з логопедом. Лікарі кажуть, він дуже активний і перспективний хлопчик, але щоб розвиватися далі, йому потрібне медикаментозне лікування і постійні курси реабілітації в Міжнародній клініці відновного лікування Козявкіна. Лікування вимагає великих коштів. Сина Ольга виховує сама. З чоловіком в розлученні, жодної допомоги від нього не отримують, живуть на одну пенсію по інвалідності.

– Я не втрачаю надії, що настане час, коли мій син почне ходити самостійно. Я вірю, що є ті, хто нам допоможе, хто допоможе моєму синові...

ПІБ: Кухарук Ярослав Тарасович, 28.03.2009 р.

Місто: Рівне

Діагноз: ДЦП, спастичний тетрапарез