Малеча потребує підтримки з лікуванням. 2

Вже скоро рік, як в Ані виявили інсулінозалежний діабет. Позаду залишилися страх перебування в реанімаційному відділенні, розпач мами та суцільна невизначеність щодо подальшого життя з цією хворобою. Прийшло розуміння, як жити далі, як лікувати доньку і як запобігти всім тим вадам для здоров’я, що може нанести діабет дитині. Сьогодні вони вже навчилися жити по-новому. Чотири рази на добу укол інсуліну, рахування харчових одиниць, їжа за графіком.

Дякуючи добрим людям, Аня вже отримувала дуже важливе для таких діток обладнання – сенсори для цілодобового моніторингу цукру. Це значно покращило життя дитини. Мама вчасно може реагувати на різкі зміни в коливанні цукру в крові. Дитина почала відвідувати дитячий садочок, більше знаходитися в соціумі й спілкуватися з однолітками. Аня відвідує програму підготовки до школи, бо восени вона піде до першого класу. Без цих сенсорів відвідування садка було б неможливим. Аня живе емоціями звичайної дівчинки свого віку, хоча і має так багато обмежень, пов’язаних із хворобою. Весела та активна, за іграми вона згадує все, що їй не можна робити в житті – пече лялькам тортики із кремом, пригощає їх "піцою" та "спагеті". Дівчинка щиро любить тварин, із захопленням малює та ліпить з пластиліну.

Фінансові витрати на забезпечення Ані всім необхідним не по кишені її родині. Окрім повноцінного якісного харчування, багато грошей вимагає лікування простудних захворювань Ані. Треба купувати дорогі препарати, бо в діток з діабетом ослаблений імунітет. Коливання погоди впливають на цукри, які часом бувають некеровані. Без сенсорів моніторингу дуже складно запобігати ускладненням, що скорочують життя дитини. На жаль, самостійно рідні не можуть забезпечувати Аню сенсорами, тому звертаються за допомогою.