Маленька Поліна мріє танцювати. 5

Маленьку білявочку Полінку донори УББ вже встигли полюбити. Вона зачаровує всіх своїми ямочками на щічках. Але мало хто знає, що за цією променистою усмішкою ховається великий біль і трагічна доля дитини. Історію маленької Полінки мама розповідає плутано і через постійне займенник "ми", повністю розчинившись у своїй донечці: "Мені, як мамі дитини з особливостями розвитку, не можна опускати руки, пишу історію і доводиться згадувати все з самого початку, як сильно ми хотіли дитину, які були мрії: декрет, потім садочок, піти на роботу, віддати дитину на танці, школа, поїздки на море. Потім пам'ятаю, як у нас в місті почалася війна. Цей постійний страх, не розуміння, що буде далі. 

І ось настав той день, коли ми з моєю дівчинкою зустрілися. Повинні були робити кесарів, але лікар сказав, що нічого страшного, сама народжуй. Ми народилися без ознак життя, було тільки слабке серцебиття. Після реанімаційних дій нам поставили 3 бали за шкалою Апгар. Ми самостійно не дихали ще близько двох тижнів. Нас перевезли зі Слов'янська в Краматорськ. Там через обстріли ми три дні спускалися в підвал, все було як страшний сон.

Потім найважчих дітей відправили в Донецьк (там ще місяць було спокійно). Після обстеження маленькій безпорадній дитині поставили страшний діагноз – 90 відсотків параліч. Це вибило грунт з під ніг, я не могла повірити в ці слова. Те почуття не можна передати словами, я не знала, що і як. Всі ті мрії і то щастя звалилося, коли твоя дитина здорова, коли вона грається з друзями, бігає, стрибає, веселиться, насолоджується дитинством... на жаль, таке щастя випадає не всім...".

Відтоді дівчинка пройшла багато. Лікарі, лікарні, ліки, реабілітації дали свої результати, якими мама не без гордості може похвалитися: "У нас є своє щастя, яке в свої 5 років навчилося сидіти, повзати, намагається говорити, любить, щоб я читала книги, у неї хороша пам'ять. Я б сказала ще, що ми дуже хитрі і розумні, ми відвідуємо дитячий садочок, нас хвалять. Але нам регулярно потрібні курси реабілітації після яких ми стаємо міцнішими і підіймаємося на ще один щабель вище в нашому розвитку!".

За допомогою УББ Поля пройшла вже 4 курси реабілітації. Але зупинятися на досягнутому не можна. Попереду ще багато роботи і перемог. Мама Полі просить допомоги, потрапити на черговий курс необхідного лікування! Кожен може змінити долю хворої дитини, зробити так, щоб вона максимально наблизилася до здорового життя!

ПІБ: Бабакова Поліна Дмитрівна, 28.05.2014 р.

Місто: Слов'янськ

Діагноз: ДЦП, спастичний тетрапарез, гіперкінетичний синдром