Матвійко мріє бути ветеринаром

Матвійку дев’ять років. Він народився маленьким, всього 2 360 грамів, але здоровим. Зростав, як усі дітки, – був активним та грайливим, залюбки займався танцями. Проте у віці 5 років життя хлопчика повністю змінилося. Хлопчик почав швидко втомлюватися, скаржився на головні болі та болі в ніжках. Дитину мучила спрага, він стрімко почав втрачати вагу. І ось одного дня Матвій втратив свідомість. Потім "швидка", реанімаційне відділення, аналізи, крапельниці й важка новина про діагноз хлопчика – лікарі виявили в Матвійка цукровий діабет 1 типу, важку форму.

Далі для мами було все, як в тумані: "Сказати, що це був шок, це нічого не сказати. Різні думки, сльози, питання". Вже 4 роки родина живе з цим. Постійні заміри цукру по 6-8 разів на день, харчування по графіку, на кожен прийом їжі – укол інсуліну. Матвій, як і раніше, дуже жвавий, веселий та добрий. Але менш рухливий. Ходьба та активні рухи втомлюють дитину, і у нього болять ніжки. Хлопчик уже перестав займатися танцями. А коли в Матвія високий рівень цукру, він стає знервованим.

Але натомість у дитини зʼявилися інші, більш спокійні захоплення. Складання "Лего", ліплення, плетіння резинками. Він залюбки ходить у школу, улюблений предмет Матвія – математика. Він любить тварин та мріє стати ветеринаром. Матвійка підтримують всі: родина, друзі, просто знайомі. Батьки працюють і намагаються надати синові все необхідне. Коли вони дізналися про сенсори, то придбали їх Матвію і дуже раділи, що можуть облегшити життя синові. Але постійно купувати сенсори у батьків немає можливості. Мама просить про допомогу.