Мишко, Мишко, де твоя посмішка? 4

Коли тобі 20, озираючись назад, розумієш, що нескінчені заняття, тренування та болючі уколи – не даремні, що завдяки цій тяжкій праці ти маєш змогу тепер сміятися й радіти, мати багато друзів і розваг, планувати майбутнє та мріяти про далекі подорожі! Але для юнака, постійно мріючого про далекі мандри та нові горизонти, цього замало… Адже його тіло все ще скуто хворобою, натруджені м`язи іноді нагадують про себе болем при кожному русі, і мати все одно супроводжує його весь час.

Михайло народився другим з двійні, передчасно, на 34 неділі вагітності, його маленька сестричка загинула під час пологів, а Михайла забрали до реанімації. Через декілька місяців діагноз ДЦП, спастичний тетрапарез, назавжди змінив життя мами Михайла. Численні консультації лікарів, ін’єкції та розтяжки, виснажливі заняття ЛФК та масажі – замість прогулянок та іграшок, перших кроків та перших слів – цей шлях розтягнувся на довгі 20 років.

З маленького, тяжко хворого, практично нерухомого хлопця поступово виріс високий, веселий, життєрадісний парубок, який обожнює мандри і друзів, слухає "Океан Ельзи".

Завдяки наполегливому лікуванню та допомозі величезної кількості дуже чудових і небайдужих людей всі ці роки Мишко мав змогу проходити інтенсивні курси реабілітації, лікуватися медикаментозно, зробити декілька операцій. Хлопець навчився говорити та сміятися, і навіть намагається співати! Разом ми подолали всі етапи вертикалізації (тримання голови, повзання, спроби стояти, тощо) і зараз він із величезним задоволенням ходить і навіть бігає з ролаторами. Але хвороба підступна і міцно тримає хлопця у своїх обіймах – це вона болісно напружує м`язи, сковує рухи металевими обіймами, змушує міцне хлопчаче тіло заливатися потом навіть взимку. Вихід є – інтенсивний курс лікування в клініці Бєрсєнєва не тільки надійно розслабляє тіло, допомагає збільшити обсяг рухів, а й дає потужний поштовх для опанування новими руховими навичками. Михайло намагається пересуватися з паличкою! Його мета – самостійне пересування – для цього він наполегливо тренується практично кожен день. Після останнього курсу лікування Мишко дуже розслабився, став впевненіше пересуватися з ролаторами, опановує навіть біг! Вперше в своєму житті він пересувається по домівці та на вулиці сам, майже не помиляючись і не падаючи! Але для того, щоб мрія хлопця здійснилася, треба проходити регулярні курси лікування. Наступний, такий необхідний для Михайла курс, запланований на осінь.

Єдина підтримка і допомога для мами Михайла – це була бабуся, яка померла декілька років тому. Зараз мама з Михайлом живуть  вдвох, вона  не має змоги працювати, тому що доглядає за сином.

Михайло дуже сподівається на вашу допомогу! Він знає – чудових та добрих людей багато! Допоможіть хлопцю досягнути своєї мрії – самостійно, без мами, разом з друзями мандрувати нескінченими просторами нашої чудової країни!