Місце спілкування для самотніх стареньких. 2

Щоб бути самотнім, людині не обов'язково жити самій та не мати родини. Самотність може ховатися за частим поганим самопочуттям, відсутністю бажання виходити на вулицю та зустрічатися з іншими людьми. Самотність як відсутність бажання та енергії на будь-які комунікації зустрічається доволі часто, особливо у похилому віці. А коли до душевної самотності додається старість, з цієї прірви людина найчастіше вже не виходить, а згоряє потихеньку, як забута свічка. Для того, щоб вирішити проблему самотності та непотрібності стареньких, був створений денний клуб "Друга молодість". Він працює з 2001 року та створив у своїх стінах велику та дружню "родину" із самотніх бабусь та дідусів, які потребують спілкування, піклування та щоденної соціальної та психологічної підтримки.

З самого початку своєї роботи Клуб функціонував за кошти закордонного донора, однак, на жаль, з 2019 року грантова програма завершилася. Для щоденної роботи Клубу нам потрібно 23 077 грн щомісяця, щоб покрити витрати на оренду приміщення, комунальні платежі, організацію чаювань та ін. Для однієї людини це, можливо, велика сума, але для декількох – значно менша! Що дає нашим бабусям та дідусям Клуб? Вони мають можливість регулярно зустрічатися, відзначати свята та пам’ятні дати разом, займатися творчістю, рукоділлям, співати та активно проводити своє дозвілля. За ці роки більшість із них стали рідними людьми, які підтримують один одного в радості та біді, допомагають впоратися з хворобами та проблемами. Більш за все старенькі, які відвідують Клуб, хочуть, щоб він працював і надалі та дарував їм тепло, відчуття потрібності та найцінніше – розкіш людського спілкування! Бо саме спілкування дає їм можливість, силу та бажання жити!

"У нас тут збирається покоління уважливих, турботливих, небайдужих людей, людей нашого покоління, яке дуже відрізняється від сучасного. Нас тут об'єднує той час, час нашої молодості, наших перемог та звершень, наших радощів та смутку, і тільки завдяки Клубу ми продовжуємо у ньому жити, у тих емоціях та почуттях! А це дуже важливо для нас!", – розповідає Алла Петрівна.

"Клуб дуже люблю! 19 років у Клубі! Завдяки йому я живу, без нього жити не можу. Тут я спілкуюся з друзями, займаюся творчістю, рукоділлям, ми їздимо на екскурсію. Тут можна поговорити, поділитися наболілим, в Клуб завжди треба причепуритися. Як по-іншому?", – говорить Лідія Григорівна.

Сьогодні в нас є приміщення та 35 самотніх стареньких, нам залишилося щомісячно збирати 23 077 гривень, щоб здійснювати їхню мрію! Будь ласка, підтримайте наших стареньких, яким так необхідна допомога, сьогодні!