Несолодке дитинство Романа

День, який поділив життя Романа та його батьків на до та після. 1 грудня, п'ятниця. Побачивши результати аналізів, де рівень цукру та ацетону в їх дитини занадто перевищував норму, вони негайно прибули в лікарню. Діагноз лікарів пролунав, як вирок: цукровий діабет, інсулінозалежний. Мама ще довго не могла прийти до тями. Не могла в це повірити. Сподівалася, що якось внормується. Але, на превеликий жаль, цього не сталося. Рому виписали з лікарні з ручками інсуліну та глюкометром.

Зараз батькам зрозуміло: це образ життя, і треба навчитися з цим жити. Навчилися. Однак Ромі лише 7 років, а в нього вже поколені всі пальці, руки, ноги, живіт. Малюк любить ходити до школи, добре навчається, ззовні він звичайна дитина. Але майже щодня однокласники пригощають його солодощами, а хлопчик приносить їх додому. А мама не може без сліз дивитися на те крихітне печиво, яке дитина боїться з'їсти. Бо знає, що без інсуліну цукор у його крові швидко виросте.

Рома каже, що хоче стати лікарем, щоб лікувати людей, щоб легше було зрозуміти свою хворобу і, звісно, мріє винайти ліки проти цукрового діабету.

Сучасні сенсори, які передають дані про рівень цукру без проколювання пальців та ведуть постійний контроль, не завжди доступні батькам Роми. Час від часу вони купують їх, щоб пальці малюка відпочили. Це дуже зручно, адже всі показники приходять на телефон мами, і вона бачить, коли цукор починає падати чи стрімко зростає. Єдина проблема – це вартість сенсорів. Рідні не можуть забезпечувати цими пристроями Рому постійно, тому просять про підтримку.