Незапланована подорож: мета поставлена

Жоден із батьків не хоче, щоб його дитина хворіла, постраждала, мала інвалідність. Ніхто не очікує такого досвіду; скоріше, це незапланована подорож. Шлях її усипаний перешкодами. На початку, звичайно ж, накриває стрес, горе, розчарування. Але в процесі батьки вчаться "мистецтву маленьких кроків", і подорож знаходить мету – поставити дитину на ноги! В такій подорожі зараз знаходиться Наталія. Вона ніколи не змириться з діагнозом, вона буде вірити і йти далі, а її віра буде творити чудеса!

Богдан народився в 2016 році на 32-му тижні вагітності. Ніщо не віщувало біди, плід розвивався за графіком, аналізи були в нормі. Але в той фатальний день Наталія раптом відчула тяжкість внизу живота. Швидка відвезла її до пологового будинку, але до пологового відділення дитина не стала чекати, народилася прямо на санпропускнику. Хлопчик відразу закричав. Обстеження показало, що передчасні пологи викликала внутрішньоутробна інфекція невстановленого генезу. 1,5 довгих місяців поневірянь по лікарнях, і ось УЗД головного мозку показало збільшення шлуночків і підозру на гідроцефалію. Було призначено лікування на 2 місяці. Наташа слухняно давала малюкові всі ліки. Але потім, за підсумками МРТ, виявилося, що ці препарати дитині протипоказані.

У 5 місяців Богданчик раптом почав періодично опускати голову. А в 7,5 місяців почалися судоми. Мама повезла малюка до Києва на обстеження, яке показало цитомегаловірус. У неврологічному відділенні "ОХМАТДИТу" було пройдено лікування, і в 9 місяців поставлений діагноз: ДЦП, спастичний тетрапарез, симптоматична епілепсія, затримка психо-мовного через ВУІ, часткова атрофія зорових нервів. Мама моментально включилася в процес реабілітації сина. Після двох перших курсів лікування дитина зміцніла, у неї покращився зір. Але один із наступних курсів став випробуванням для сім'ї. В один із днів масажу на спинку поклали парафін, хоча до цього робили парафінові аплікації тільки на ніжки і ручки. Після процедури дитину знудило кров'ю. У Богданчика вузькі воротні вени, і прогрів парафіном посилив тиск в кровоносній системі, печінка не впоралася з таким навантаженням. Складну операцію – дистальне спленоренальне шунтування, прошивка коронарних вен шлунка – неможливо згадувати без болю. Кожна хвилина операції тягнулася як вічність, серце вискакувало з грудей і прагнуло туди, де на холодному операційному столі лежало маленьке тільце. Після цих страшних подій Наталія щороку возить сина до Києва на обстеження і консультацію.

Подорож триває. Богдан щодня займається ЛФК і проходить масажі – це для нього життєва необхідність. Після курсів у реабілітаційних центрах фізичний і емоційний стан хлопчика значно поліпшуються. Наталія багато уваги приділяє і розумовому розвитку синочка, читає йому вірші, казки, включає хорошу музику. І малюк відповідає на всі мамині старання, дуже любить, коли йому читають, має тонке сприйняття музики. Обожнює музичні іграшки. Фізично Богданчику ще доведеться надолужити однолітків, він дуже хоче ходити. Як тільки його беруть під руки, починає "стрибати і бігти", і це дуже весело. Але самостійно навіть сидіти поки не може. Дитина потребує проходження лікування в реабілітаційних центрах 3-4 рази на рік. Тільки за таких умов можна досягти заповітної мети – самостійності та соціалізації. Без лікування більшість досягнутих результатів зійдуть нанівець, хвороба прогресуватиме і її наслідки стануть незворотними. Час – ворог для хворої дитини.

Допоможіть Наталі і Богданчику на шляху до здоров'я!