Пігулки для стареньких. 2

Поняття "вимушений мігрант" в Україні не існує, а, отже, не існує ні державної програми підтримки, ні ясного юридичного статусу. Люди, які бігли від жахів війни, покинуті сам на сам із проблемами. Гірше за все літнім людям. Покинути обжиті місця, рідний дім, почати все з нуля на новому місці, не зламатися, чи можливо це? Вони виживають. Самотужки. Як вміють. І коли стоїть вибір: або купити ліки, або оплатити житло, вибирають житло. Бо їм нікуди повернутися.

Поняття "вимушений мігрант" в Україні не існує, а, отже, не існує ні державної програми підтримки, ні ясного юридичного статусу. Люди, які бігли від жахів війни, покинуті сам на сам із проблемами. Гірше за все літнім людям. Покинути обжиті місця, рідний дім, почати все з нуля на новому місці, не зламатися, чи можливо це? Вони виживають. Самотужки. Як вміють. І коли стоїть вибір: або купити ліки, або оплатити житло, вибирають житло. Бо їм нікуди повернутися.

За підтримки Української Біржі Благодійності та небайдужих людей ми вже забезпечили 6 стареньких переселенців життєво необхідними медичними препаратами. І продовжуємо далі знайомити вас з і старенькими переселенцями, які потребують вашої допомоги.

Подружжя – Наталія Григорівна та Валерій Анатолійович. Разом з 1975 року. В їхньому житті були і злети, і падіння. Але вони залишилися вірними одне одному. Вона на фоні бомбардування пережила інсульт. У нього прогресує хвороба Паркінсона. Вони ділять пігулки на двох. Навпіл. Може хоч трошки допоможе. Але двом. Ольга Іванівна – вдова. Має ішемічну хворобу серця та цукровий діабет. І квартиру в Донецьку, зруйновану мародерами. Людмила Олексіївна отримала тяжке вогнепальне поранення у 2014 в Донецьку. До Києва її привезли волонтери. Без документів та речей. Допомогли зробити паспорт. Але втрачене здоров’я вже не повернеш... Жінка потребує купірування больових синдромів та підтримуючої серцевої терапії. Геннадій Бекмірзович з 1988 року проживав у Луганській області. Та був вимушений поїхати у зв’язку з тим, що його рідне село більше не є Україною. Чоловік зараз мешкає у чужому домі з сином, що страждає на психічні розлади. Сам має онкологічну хворобу.

Найстрашніше для людини – залишитися нікому не потрібним. Допоможіть нам довести цим стареньким, що вони не сам на сам зі своєю бідою, що навколо безліч небайдужих українців, які не дадуть їм пропасти!