Повернути слух військовому льотчику

Випускник Чернігівського вищого військового авіаційного училища 1965 року випуску, Олександр Михайлович Соловей все своє життя присвятив військовій авіації. У його льотній кар'єрі є і як бойові дії в Афганістані, так і мирне небо нашої батьківщини, де Олександр Михайлович проводив навчання курсантів. За роки служби полковник Соловей виховав і навчив ціле покоління майбутніх льотчиків. Літаючи на дозвукових і надзвукових літаках, Олександр Михайлович мав тривожний досвід різних неполадок і аварійних ситуацій в повітрі, сідав на чисте поле, але жодного разу не залишив кабіну свого літака. На жаль, час, проведений на висоті в кілька кілометрів над землею, не минув безслідно для здоров'я військового льотчика.

Двічі за своє життя Олександр Михайлович отримував найсильніші травми вуха внаслідок розгерметизації кабіни. Вперше це сталося в 1965 році під час польоту на перехоплення повітряної цілі під Конотопом, коли на висоті 5 тисяч метрів тоді ще 23-річний льотчик отримав сильну баротравму. Молодий організм досить швидко впорався з пошкодженням вуха, і Олександр Соловей продовжив літати. З 1966 по 1971 роки він проходив службу в частинах ВПС на посадах інструктора, старшого льотчика, заступником командира ескадрильї.

Потім було чотирирічне навчання в Військово-політичної академії, після закінчення якої Олександр Михайлович був призначений заступником командира авіаполку, що базується під Конотопом. Там він прослужив до червня 1985 року, коли в якості інструктора Олександр Михайлович був направлений виконувати свій інтернаціональний обов'язок. Два роки, з 1985 по 1987 роки, інструктор Соловей вчив літати афганських льотчиків. І ось за день до відправлення на батьківщину, під час одного з останніх польотів трапилася друга в історії льотчика розгерметизація кабіни. Олександру Михайловичу вдалося посадити літак, але про подальші польоти довелося забути. Отримана травма призвела до часткової втрати слуху і не дозволила лікарям допускати його в небо. Відтоді для Олександра Михайловича почалося нове цивільне життя.

Наступні п'ять років свого життя полковник Соловей проходив службу на посаді заступника начальника факультету з виховної роботи в Київському ВВАІУ, де готували курсантів інженерно-авіаційної служби. Олександр Михайлович має кваліфікацію "Військовий льотчик-інструктор 1 класу". За своє життя він був нагороджений 31 урядовими нагородами, в тому числі 3 орденами і грамотою Президії Верховної Ради СРСР. Але навіть у своєму поважному віці Олександр Михайлович не дає собі право на спокійну безтурботне життя. Після звільнення в запас із 1992 року до цього дня він працює в суспільно-політичних і ветеранських організаціях. Нагороджений знаками "Учасник війни", "Почесний ветеран міста-героя Києва" і "Почесний ветеран України".

Втрачений слух не дозволяє Олександру Михайловичу вести повноцінне життя і ускладнює його роботу в Київській міській Раді ветеранів. Він перебуває під постійним наглядом лікарів, але повернути слух йому може тільки слуховий апарат. Сума в 15 тисяч гривень непідйомна для ветерана. Просимо всіх небайдужих допомогти Олександру Михайловичу придбати апарат і повернути можливість повноцінного життя!

ПІБ: Соловей Олександр Михайлович, 29.05.1942 р.

Місто: Київ

Діагноз: двостороннє справа – середнє II ст., зліва – важке III ст. порушення функції звукосприймального апарату