Розумний, але сумний Микита бореться

Микитась. Йому зараз тринадцять. Він з дитинства живе з інвалідністю – у нього ДЦП. Як могла б скластися його доля, якби він народився не в Слов'янську, якби туди не прийшла війна, яка і зараз зовсім неподалік від його рідного міста? Якби у його мами, яка має ще одну дитину, не закінчилися гроші? Якби, якби, якби… Але історія, як відомо, не знає, умовного способу. Склалося, як склалося. Нічого не повернеш назад.

Але в житті маленького хлопчика в окулярах були й світлі та радісні моменти, і тривали вони аж п’ять років, з 2010 до 2015 року! Тоді Микитка мав можливість проходити лікування у клініці доктора Бєрсєнєва у Києві. Результати були чудовими! Хлопчик став набагато активніший, почав краще ходити з підтримкою та й загальний стан дитини поліпшився…

Але, на превеликий жаль, родина була вимушена припинити лікування, бо кошти скінчилися. А де їх узяти? Жалюгідна пенсія, от і все, адже мама не працює – Микитасю потрібен постійний, цілодобовий догляд. Тільки добрі, небайдужі люди можуть допомогти хлопчику. Не проходьте повз, бо ж лише ваша посильна поміч зможе повернути посмішку на розумне, але таке сумне обличчя дитини.

ПІБ: Юріков Микита Сергійович, 16.03.2006 р.

Місто: Слов'янськ, Донецька обл.

Діагноз: ДЦП, спастичний тетрапарез, косоокість, дизартрія, симптоматична епілепсія