Саша: я не збираюся помирати!

"У мене двоє дітей, які нікому, окрім мене, не потрібні. Я не збираюсь помирати. Мені не має стати гірше", – так почалося наше знайомство з Сашею. Їй 28 років, і вона мама двох чудових діточок – Степана і Ксенії-Квітки. Їм усього лиш 8 і 6 років, але вони вже відповідально допомагають і доглядають за мамою. У Саші важкий діагноз – гіпоплазія, емфізема легенів. Це означає, що її легені перестають працювати, повільно, але неухильно гинуть. На сьогоднішні залишилося всього відсотків 20. Але Саша не може здатися! Стьопі і Ксенії потрібна мама, а мамі потрібні її діти.

Чому так? Чому так склалося? Можна довго розповідати, що призвело до такого стану – тут велика кількість факторів: спадковість, нещасливий шлюб, відсутність підтримки від кого завгодно, в тому числі і від батьків, важка праця з метою вижити і поставити дітей на ноги. Радості в житті Саші було дуже і дуже мало, але вона не втрачає віру в життя і в людей. Хоча зараз це дуже важко. Постійні напади задухи, рівень кисню в крові 78% (при нижній межі норми 90%). Для розуміння – це вже стан для реанімації. А вона не може лягти, на руках діти, а ще – вихованці. Саша допомагає тим, хто ще слабший, ніж вона, піклується про п'ять вихованців, вона – зооволонтер.

Сьогодні Саша, пройшовши багато комісій, отримала 1 групу інвалідності. Це вже офіційне підтвердження і так очевидної реальності: повноцінно працювати жінка вже не зможе, залишається виживати на пенсію і нерегулярні аліменти на дітей від колишнього чоловіка. Друзі-волонтери допомагають Саші у вирішенні побутових питань, але купити кисневий апарат, який допоможе їй просто дихати і мати сили на дітей і боротьбу з хворобою, друзі не можуть самі – їм одним це непід'ємно дорого.

Але разом ми – сила, і разом ми можемо допомогти змінити життя Саші і подарувати їй подих і час! А для Степанка і Ксенії – маму.

ПІБ: Антоненко Олександра Миколаївна, 31.01.1989 р.

Місто: Київ

Діагноз: проста гіпоплазія легенів, бронхоектатична хвороба обох легень, бульозна ємфизема легень