Шанс на життя без постійного болю

Вадим – веселий, рухливий та активний хлопчик. Він полюбляє ходити на дзюдо, складати конструктор "Лего". Коли йому було 4 роки, він потрапив до лікарні з бронхітом. Саме тоді мама помітила незначні зміни у його поведінці. Лікар порадив здати аналіз на глікований гемоглобін, а згодом родину направили на дообстеження. Після чисельних аналізів прозвучав діагноз – цукровий діабет 1 типу.

У той момент життя ніби зупинилося. Здавалося, що це страшний сон, від якого хочеться прокинутися. Але, на жаль, це стало новою реальністю родини. Прийняти такий діагноз було надзвичайно важко. Довелося вчитися всього з нуля: вимірювати цукор, рахувати вуглеводи, правильно підбирати дози інсуліну та контролювати кожен прийом їжі.

Найболючішим для Вадима були й залишаються постійні проколи пальчиків. Ще змалку він дуже боявся здавати кров навіть під час звичайних аналізів, а тепер доводиться колоти пальчики по 10-15 разів щодня. Дитячий діабет дуже нестабільний: то різке підвищення цукру, то небезпечне падіння. Пальці хлопчика просто не встигають загоюватися.

Батьки потрохи навчилися жити з цим діагнозом, але самому Вадиму прийняти його дуже складно. Часто бувають сльози та істерики, адже дитині хочеться просто поїсти, як усі діти, а не чекати, поки мама порахує порцію, кількість вуглеводів, зробить ін’єкцію інсуліну чи дочекається зниження цукру.

Родина дізналася про існування сенсорів безперервного моніторингу глюкози. Щоб хоч трохи полегшити життя синові, вони придбали кілька сенсорів і зрозуміли, наскільки це важливо: менше болючих проколів, постійний контроль рівня цукру та можливість бачити показники на екрані в режимі реального часу. Але вартість сенсорів для родини є непосильною.

Тато Вадима працює на тимчасових роботах, мама також підробляє декілька годин на день, щоб хоч трохи покращити фінансовий стан сім’ї. У хлопчика є старша сестричка, яка допомагає доглядати за братом, міряти йому цукор та бути поруч.

Цього року Вадим має піти до школи. І саме сенсори для родини – це надія на спокій та безпеку дитини, можливість бачити його показники цукру навіть на відстані. Адже Вадим, як і всі діти, мріє бути самостійним, навчатися, гратися та жити звичайним дитячим життям.

Родина звертається по допомогу у придбанні сенсорів для безперервного моніторингу глюкози. Окрім них, щомісяця необхідно купувати шприци для ін’єкцій інсуліну, тест-смужки та інші життєво необхідні витратні матеріали. Для сім’ї це дуже велике фінансове навантаження, з яким самостійно впоратися дедалі важче.