Шлях Поліни

У 2017 році у Наталії народилася донечка – Полінка. Вона з’явилася на світ передчасно, на 32–33 тижні вагітності з вагою 2100 грамів і зростом 45 сантиметрів. Попри ранні пологи, дівчинка закричала одразу після народження – за шкалою Апгар вона набрала 7 балів. Наступного дня Поліну перевели до Київської обласної дитячої лікарні, де мама провела з нею три довгі тижні.

Після виписки родина насолоджувалась кожною миттю. "Це були чотири найщасливіші місяці нашого життя – ми раділи кожній усмішці, кожному новому руху й звуку, що вона видавала", – згадує Наталія.

Та на плановому огляді, коли Полінці було п’ять місяців, невролог помітив затримку розвитку. Відтоді у сім’ї почався зовсім інший шлях – боротьба за здоров’я доньки. Остаточний діагноз прозвучав лише у віці 1 рік та 10 місяців: ДЦП, спастична диплегія. "Ці три літери змінили все – наше життя розділилося на "до" і "після", – ділиться мама.

Відтоді реабілітації стали невід’ємною частиною їхнього життя. Родина шукала фахівців, клініки, можливості для занять. "Навіть війна не зупинила нас – бо найважливіше для нас як батьків – дати Полінці шанс на повноцінне життя", – каже Наталія. Кожен новий рух, кожен результат – це маленька перемога дівчинки й велика надія її батьків.

Полінка – дуже світла й товариська дитина. Її щебет наповнює дім радістю, а усмішка дарує тепло кожному, хто поруч. "Я часто уявляю, як вона бігає з подружками по майданчику, йде до школи, сміється, грається – просто живе. І це моє найбільше, найзаповітніше бажання – щоб вона могла просто жити повноцінно, як кожна дитина", – говорить мама.

Зараз Полінці дуже потрібна регулярна реабілітація. Саме вона – ключ до того, щоб одного дня дівчинка змогла зробити свій перший самостійний крок. Підтримка кожного небайдужого – це крок назустріч її мрії.