Сирітки варті кращого майбутнього-2

Тому, хто хоча б раз побував у сиротинці чи притулку, добре відоме це щімке відчуття жалю разом із власною безпорадністю, коли усвідомлюєш, що просто не знаєш як, чим допомогти, з чого починати, аби зробити реальність цих знедолених діток бодай трохи радіснішою, яскравішою, аби вони також змогли відчути неповторну безтурботність дитинства, відчути, що про них піклуються, що й вони, як інші діти, що мають тата й маму, є потрібними комусь у цьому світі.

Зрозумілим є те, що окрім харчування, одягу та навчання, що їм забезпечує держава, діти у притулках та сиротинцях потребують елементарного людського тепла, бо ж не мали щастя відчути це у власних сім’ях, від мами чи тата, уваги до їхніх маленьких потреб, дитячих почуттів, успіхів та переживань. Страшно, коли маленька, беззахисна людина, лягаючи щовечора в холодне ліжечко у величезній казенній кімнаті, не має кому розповісти про день, що минув, про свої радощі та прикрощі, не має з ким порадитися чи попросити про допомогу. Ми, дорослі, звісно ж, знаючи про це, можемо зробити дві речі: намагатися відгородитися від думок про цих дітей, говорячи собі: «Що я один можу зробити, адже таких дітей багато. Можливо, про них подбає держава чи якісь багаті люди…» або ж спробувати допомогти, кожен у міру власних можливостей, внісши свій невеликий вклад у справу порятунку від щоденної, жахаючої самотності та безперспективності, цих покинутих і, якщо дивитися правді у вічі, нікому не потрібних дітей.

Ми обираємо саме цей шлях. Все ж є люди, організації, що переймаються долею таких, чи не найбільш вразливих на сьогодні, наших маленьких співгромадян. Однією з таких структур є Хмельницький благодійний фонд «Карітас», що впродовж певного часу співпрацює з Хмельницьким обласним Центром соціально-психологічної реабілітації дітей «Подолянчик», або ж, іншим словом, - притулком. У цьому закладі перебувають дітки від 2 років, що були вилучені з кризових родин, де їхньому життю та здоров’ю загрожувала небезпека, де батьки зловживали алкоголем чи наркотиками, де діти піддавалися жорстоким щоденним тортурам чи змушені були жебракувати, аби не померти з голоду, або ж з причини втрати батьків. Одним із напрямків нашої діяльності у притулку, яка є надзвичайно важливою для реабілітації та розвитку дітей, що тут перебувають, є забезпечення занять дітей у театрально-хореографічній студії, які проводить досвідчений, висококваліфікований спеціаліст, якого діти встигли щиро полюбити та прив’язатися до нього. Заняття даними видами мистецтва майже одразу дає свої результати: діти з заляканих, нерішучих, часом агресивних та некерованих, схожих на диких звіряток істот, стають більш відкритими, довірливими, набувають впевненості в собі та вчаться знову вірити людям та світу. Лікуються їхні душевні рани, відбувається зцілення мистецтвом за посередництвом людини, яка є для них авторитетом, якій вони довіряють.

Однак на сьогодні виникла проблема з відсутністю коштів для подальшого фінансування студії на базі притулку. Тож звертаємося до всіх, хто відчуває в собі потребу долучитися, зробити свій посильний вклад у справу поліпшення щоденного життя обділених долею та любов’ю дітей, аби не зачерствіли наші серця, і кожен з нас, у міру власних можливостей, допоміг їм. Кожна гривня, пожертвувана на цю справу, є важливою, адже, зібравши разом усі наші, навіть невеликі, внески, ми зможемо здійснити мрію 40 діток у притулку, розфарбувавши їхнє життя у веселкові барви дитинства!