Сирітство і талант

Сирітство – слово, від якого щемить серце. Сирітство – це завжди самотність, відчуття покинутості, неповноцінності, відчуття себе не окремою, унікальною особистістю, а одним із… Це коли немає, на кого опертися і кому довіритися. Це невпевненість, страх: "А що буде далі?", розгубленість і розпач після того, як інтернатні двері зачинилися, коли життя "комуною", коли говорили, що робити і як робити, коли все вирішували за тебе – все залишилося позаду… Як жити далі? Хто підтримає і підкаже?!

На щастя, є люди, котрим не байдужа доля сиріт, які виходять у самостійне життя після інтернатних закладів та притулків, які готові стати для них тією надійною опорою і підтримкою, тими, на кого вони можуть розраховувати, до кого завжди можна звернутися за порадою, хто навчить елементарним правилам виживання у вирі самостійного життя поза стінами інтернату.

Одним із таких місць, з якими здавна співпрацює наш фонд у напрямку різнобічної підтримки дітей-сиріт, що вийшли з інтернатних закладів, є один з професійно-технічних навчальних закладів Хмельницької області. На сьогоднішній день цей заклад став прихистком та місцем для здобуття як професії, так і навичок життя "в реальному світі" для 60 дітей-сиріт, вчорашніх "інтернатівців".

Ми, багато років працюючи з дітьми, підлітками та молоддю, що є сиротами та позбавленими батьківського піклування, добре знаємо, що їх першочерговою потребою є не якісь матеріальні речі, одяг, подарунки на свята чи щось подібне, як думають більшість людей, що не бачать щодня реальне життя таких дітей. Насправді, вони гостро потребують участі небайдужих дорослих у їхній долі, відчувають справжній голод за щирим спілкуванням, коли хтось приділяє час та увагу саме йому одному, коли хтось перейметься ним настільки, що побачить у ньому щось особливе, і стане це особливе розвивати, піднімаючи таким чином дитину на інший, вищий рівень.

Саме тому маємо велику ідею та нагальну потребу створити для таких дітей та молодих людей, що є сиротами, мистецьку студію, де б вони могли безкоштовно навчатися театральному мистецтву та хореографії, адже більшість з них є чудовими і талановитими! І завданням нас, небайдужих дорослих, є виявити, підтримати та розвинути творчі задатки та здібності цих дітей, давши їм при цьому відчути себе повноцінними, впевненими в собі, у своїх силах, позбутися клейма "інтернатських". Такі заняття відкриють для них нові горизонти, допоможуть розкрити себе, повірити в інших, довіряти світові, бо ж сумновідомим є факт, що абсолютно всі діти з інтернатних закладів є глибоко травмовані психологічно та морально…

Тож давайте станемо для них тими добрими чарівниками, що допоможуть їм повірити у те, що світ – безпечне і чудове місце, що можна бути впевненим, оптимістичним, таким, як інша молодь, кому пощастило мати родину. Ми насправді можемо вплинути на подальшу долю цих підлітків, коли вони будуть вже не жертвами обставин, а вчитимуться жити з відповідальністю, усвідомлюючи, що їхня доля залежить, головним чином, від них самих. Потрібно лише трішечки допомогти їм на самому початку їх самостійного життя. Ми можемо зробити це разом, це гідна і шляхетна справа!