Світло перемоги ДЦП. Підтримайте Олексія!

Олексій – ну дуже позитивний хлопчина! З перших хвилин спілкування з ним підпадаєш під дію чарівної харизми хлопчика. Та він з самого дитинства бореться з хворобою ДЦП. Його витримці можна позаздрити, адже він мужньо переносить всі болючі, але такі потрібні ін’єкції, масажі, голки.

Одразу після встановлення діагнозу лікарі давали досить невтішні прогнози, хлопчик не міг ходити. Та материнська віра в сина творить дива! Олексій з мамою, крок за кроком, почали проходити лікування, щоб побороти недугу. Мама Олексія вірить, що ДЦП – це лише діагноз, який можна перемогти, якщо діяти наполегливо. А коли щиро віриш, що все можна змінити, і є підтримка небайдужих людей – то й результати будуть! І справді, вражаюче, але Олексій сам почав ходити в  3,5 рочки, до цього він був на візочку. Потім були численні курси реабілітації та навіть заняття з дельфінотерапії та іпотерапії.

Олексій – справжній патріот! З початком повномасштабної війни хлопчина нікуди не виїжджав та продовжує мешкати в рідному містечку у Вишгород на Київщині. Він щиро вірить, що війна скоро закінчиться, а допоки допомагає нашим військовим – збирає банки для окопних свічок та співає гімн України, поклавши руку на груди.

Та зараз йому також потрібна допомога. За 2 роки великої війни стан Олексія погіршився. Він дуже боїться, коли виють сирени та лунають вибухи, одразу тягне маму в підвал. Постійне напруження та переживання погіршили стан Олексія, принісши нестерпний біль в руках та ногах, загрозу викривлення хребта. Цьому можна зарадити, і в "Інституті проблем болю", де Олексій неодноразово проходив успішні курси реабілітації, йому готові допомогти. Та коштів у родини бракує.

Олексій з мамою звертаються із проханням про допомогу до всіх небайдужих людей, до всіх, хто можливо, як і він, також відчуває біль; до всіх, хто розуміє, що таке сирена та вибухи!

Хлопчина зараз дуже потребує підтримки! Допоможімо йому, адже він дуже сподівається на наше з вами милосердя і небайдужість!