Тиша самотності

Хлопчику півтора року, а він все ще не говорить. Він глухий від народження. У нього туговухість 4 ступеню. Навіть зі слуховим апаратом хлопчик вважає за краще не покладатися на слух і більше довіряє жестам. Теоретично, кохлеарну імплантацію, що відновлює слух, держава обіцяє безкоштовно всім глухим дітям. Практично, черга нескінченно довга, і час, виділений дитині на те, щоб навчитися говорити, невблаганно біжить. На останньому обстеженні Артема поставили 348-им у чергу, яка для нього буде тягнутися нескінченно, тягнутися в тиші.

Ми гуляємо в маленькому сквері біля Інституту отоларингології ім.Коломійченка в Києві. Саме тут Артем перебуває на обліку 348-им у черзі за безкоштовним імплантом. Ліна, мама Артема, розповідає мені, що для того, щоб кохлеарна імплантація була успішною, потрібно постійно займатися з дитиною. Так ось, з Артемом мама займається постійно. Вони записалися до логопеда, дефектолога. Хлопчик вчиться розрізняти голоси гармошки і барабана. І ще з Артемом займається бабуся – за допомогою ігор і нескладних завдань вона домагається, аби малюк почав вимовляти звуки. Усі рідні Артемка сподіваються, що йому зроблять кохлеарну імплантацію, і хлопчик зможе чути. Держава ставить у чергу на кохлеарні імплантації тільки дітей до двох років. Поки підходить черга, дітям виповнюється вже п'ять, і ніхто не робить їм кохлеарних імплантацій. Та й потім пізно вже.

Батьки Артема говорять, що звуки їх син видає, тільки коли він у гарному настрої і сміється. "Він у нас взагалі не плаче. Тільки вміє голосно сміятися. Він вміє сміхом кликати на "допомогу", – ділитися Ліна. Уявити собі, що звук може бути використаний для вираження будь-яких емоцій, окрім негативних, хлопчик поки не здатний. Швидше за все, він взагалі поки не дуже-то розуміє, що таке звук, і чим звук відрізняється від безмовності. У будь-яку вільну хвилину Артема батьки дмухають разом з Артемом на ватку. Це така педагогічна гра. Ватка відлітає, хлопчик веселиться, але якщо дути виходить зі звуком, то Артема хвалять і гладять по голові.

Лікар каже, що Артем ще занадто маленький, щоб страждати від своєї глухоти. Він не розуміє ще, що всі інші люди чують. І він не розуміє, що всі люди говорять, а він не вміє говорити, тому що ніколи не чув, як це робиться. Слуховий апарат, який мама одягає Артему вранці, коли він встає з ліжка, хлопчик сприймає як цікаву гру. У слуховому апараті хлопчик ледь чує тихі і дуже нерозбірливі звуки, відсотків 10 із того, що чують звичайні люди.

Артем ризикує стати ще й німим, якщо найближчим часом не зробити йому кохлеарну імплантацію. Кохлеарні імпланти відновлюють слух. Слухові апарати лише протезують частково. Навіть найкращі слухові апарати спотворюють звук так, що не навчишся говорити інакше як сурогатним, металевим, "глухонімим" голосом. А ще апарати пищать, коли дитина стрибає і стоїть на голові. Тому діти не люблять слухових апаратів.

Турецька клініка Aсibadem виставила рахунок на 486 000 грн. Якщо придбати імплант фірми "Медела" у постачальника в Україні, то він обійдеться в 30 000$. Мережа клінік Aсibadem виставила нам рахунок на суму 18 000$, і гарантує безкоштовну операцію і дванадцятиденну реабілітацію. І все одно ціна, що й казати, серйозна.

ПІБ: Ташматов Артем Тарасович, 22.01.2016 р.

Місто: Тернопіль

Діагноз: двостороння сенсорно-невральна глухота 4 ступеню