Три жінки, три долі, три історії боротьби

Вони живуть у різних куточках України – Захід, Схід, Центр. Вони мають різні вподобання, різні професії, різні смаки, різний вік, але їх об'єднала одна "лінія фронту" – страшний діагноз: рак молочної залози. В усіх трьох – агресивна форма her2/neu. Єдиний шанс зупинити прогресування хвороби – це терапія інноваційним таргетним препаратом "Герцептин" (Трастузумаб). Ліки надзвичайно дорогі, а лікування довге і складне. 49 000 грн коштує флакон ліків для однієї крапельниці. А їх потрібно 18 (рік терапії – при вливанні кожних три тижні)!

Але це шанс на життя, який ми всі можемо дати цим прекрасним жінкам – матерям, сестрам, донечкам, – та їх родинам, котрі вже витратили на лікування всі свої статки та заощадження.

Вікторія Романюк (44 роки). 
Живе в Луцьку, але лікується в Києві. Паралельно з онкодіагнозом має ускладнення зору. 15 років тому в жінки сталася повна втрата зору, але лікарям вдалося його врятувати. І ось тепер знову: агресивні хіміопрепарати спровокували погіршення і є загроза втратити зір. Днями Вікторія очікує на консультацію одного з ведучих офтальмологів Києва. Ні онкодіагноз, ні посвідчення інваліда не дають змогу на безкоштовні консультації, процедури чи ліки. Тому ми звертаємось до всіх людей доброї волі. Свого часу Вікторія була приватним підприємцем, ростила донечку та підтримувала батьків. Але одного дня її світ було зруйновано страшним словом "рак". І тепер родина підтримує її в лікуванні, а дочка супроводжує на всі процедури, аналізи та крапельниці. Вона не уявляє свого світу без мами. Тому Віка не опускає рук, вона хоче жити і дочекатися онуків! Вона також допомагає пацієнтам зі схожим діагнозом, інформує їх про можливості лікування, підтримує своїм прикладом. Вона учасниця проєкту чорно-білого жіночого портрету до Всесвітнього дня боротьби з онкологією "Без рожевих окулярів". Майже сорок жінок, що живуть з онкодіагнозом, взяли участь у проєкті проти канцерофобії, щоб розповісти про необхідність ранньої діагностики та привернути увагу до проблеми жіночої онкології в нашій країні. Й у Вікторії є всі шанси стати прикладом зцілення і перемоги, якщо ми допоможемо їй пройти курс таргетної терапії.

ПІБ: Романюк Вікторія Миколаївна, 26.09.1972 р.
Місто: Луцьк
Діагноз: рак молочної залози

Ірина Рубель (36 років).
Коли в Горлівку прийшла війна, Іра була на 8 місяці вагітності. Її будинок зруйнувало снарядами, і жінка з чоловіком і донькою змушені були перебратися в Святогірськ. Тут родина орендувала квартиру і почала обживатися, у них народилася друга дитина. І раптом у жовтні минулого року Ірі поставили страшний діагноз – рак молочної залози четвертої стадії з метастазами в легені і кістки. "Настрій у мене бойовий, дуже хочеться жити, але іноді на мене знаходить жах, що нічого не вийде, і я починаю плакати, ховаюся, щоб діти не бачили. Всі мої думки – про те, щоб знайти гроші на наступне дозування "Герцептину". Чесно кажучи, я не впевнена, що хтось відгукнеться, захоче нам допомогти, адже навколо зараз стільки горя і стільки обману. Але я не здамся! У мене двоє дітей, їм потрібна мама. Я прошу всіх, хто це читає: будь ласка, допоможіть мені! Навіть десять, двадцять гривень для мене цінні, кожній копійці я рада. Соромно просити, важко налаштуватися, але що залишається робити, коли у тебе діти і на кону – твоє життя? Заздалегідь величезне спасибі і низький уклін всім, хто відгукнеться на моє прохання. Щастя вам, і бажаю ніколи вашим родинам не почути діагноз: рак..." (Ніна Резніченко, "Обозреватель").

ПІБ: Рубель Ірина Петрівна, 17.05.1981 р.
Місто: Святогірськ
Діагноз: рак молочної залози 

Світлана Оніщук (42 роки).
Одна з сотень українських жінок, які прокидаються кожного ранку з вдячністю за новий день, за життя, за можливість бачити свою родину і обіймати своїх дітей. Хто не стикався з вироком "рак", той навряд чи зрозуміє, що відчуває мама, котра не має коштів, аби відкупити себе у страшного діагнозу!.. Лист із Вінниці надійшов від Дмитрика – молодшого десятирічного сина Світлани: "Я не прошу грошей на рахунок, прошу допомогти з препаратом, хоча б декілька ін'єкцій, якщо ні, то будем вдячні за будь-яку матеріальну допомогу… Будь ласка, допоможіть врятувати мою маму! Вона мені дуже потрібна!". Світлана захворіла на рак молочної залози шість років тому. В неї саме та форма, при якій потрібен тривалий курс таргетної терапії. Але тоді синочок ще був маленький, а старшому Віталіку треба було вивчитись і стати на ноги. Зайвих коштів родина не мала, тож Світлана мала надію, що подальше лікування не буде потрібно. І помилилась. Страшне слово – рецидив… І цього разу без таргетного препарату не обійтись. Старший син Віталій тепер працює та робить все, аби допомогти з купівлею ліків. Але для родини – це й тепер не під силу. П’ять процедур мама Дмитрика та Віталія пройшла у Вінницькому онкоцентрі. Сини – радість, надія, опора – просять весь світ про допомогу на лікування матусі.

ПІБ: Оніщук Світлана Володимирівна, 20.08.1974 р.
Місто: с. Тернівка, Вінницька обл.
Діагноз: рак молочної залози