Це вам не іграшки

Ніколи не роби чужій дитині те, що не хотів би, щоб робили твоїй, - радив Януш Корчак – видатний педагог, лікар, письменник, котрий під час війни залишався зі своїми підопічними дітьми до останньої хвилини їхнього життя і пішов разом з ними в газову камеру. Але війна не жаліє нікого. І дитячі долі ламаються, наче іграшки, у страшних іграх дорослих, які не вміють любити чужих дітей. Тисячі з них втратили будинок, осиротіли, кинули школу, загинули або отримали травми внаслідок війни на Донбасі. Війна змусила їх проявити недитячий героїзм, пробачаючи тих, хто руйнує їхні життя.

Сотні дітей з окупованої території і містечок поблизу лінії зіткнення потрапили сьогодні в дитячі будинки та інтернати. І раптом виявляється, що там їм краще, безпечніше, ніж жити під обстрілами, ховатися по підвалах, а кожна прогулянка може обернутися трагедією.

«Вчора привезли п’ятьох нових дітей, - розказує директор дитячого будинку. Ось у цієї дівчинки маму вбило, коли вона лежала в лікарні, а туди влучив снаряд. А цю привезла знайома родини, бо рідні дівчинки загинули під обстрілами. А будинок цієї сім’ї зруйнований, їм ніде жити, тож вони поки віддали дитину сюди". Історії, історії, від яких стає не по собі.

У дитячому будинку "Центр опіки" в Маріуполі є дітки від самого народження. Поки триватиме відновлення документів і пошук опікунів та усиновителів, дітям доведеться жити і навчатися тут тривалий час. А комусь, можливо, і до повноліття. Зараз дітей стало більше, і в будинку не вистачає дитячих меблів.

Ми просимо людей допомогти зібрати гроші, щоб купити стільчики і столи для діток молодшої групи (від 1-го до 3-х років).