Цей мужній хлопчик хоче одужати
Фух, видихнули, ми вже вдома - стало легше, реабілітація під сиренти та вибухи в чужомі місті це щось.
Друзі, дякуючи вам та вашій підтримці ми продовжуємо боротися за майбутнє Нікітки.
Зараз повернулись з реабілітації із Хмельницького, було дійсно важко. Велика перерва для Нікітки це важко, сирени, вибухи - важко, важко війти в русло, важко відновитись в роботі - перші 3 дні- біль, сльози та ми мусили витримати, а пізніше вже стало легше, Нікітка відзаймався на всі 100%. Задоволений та щасливий, під кінець навіть не хтів вже їхати додому. А про результати говорити можна безкінечно та вони мілкі, но їх як завжди багато. А зараз просто хочется подякувати Богові за те, що ми живі і здорові, подякувати ЗСУ що ми живемо дома, подякувати вам усім що ми маємо можливість потрапити на реабілітацію.
Друзі, щиро Вам усім вдячні.
Саму реабілітацію сплатив фонд Киян в лиці дуже сильної духом жінки - Вікторії Матвіївни. Решту витрат ми оплатили самостійно. Друзі - щиро дякую.
Миру нам усім.
Бажаю щоб кожен українець мав свій дім і міг до нього повернутись і відпочити. Родина Добровольских
