У маленькому тілі - велика людина

Про те, що її дитина хвора, 19-річна Аня дізналася на четвертому місяці її життя. Шоком стала новина, яку їй повідомили: хвороба дуже рідкісна, в Україні таких діток всього 6. Більше того - лише 1 з них дожив до 12 років. Рідний батько Дмитрика, заявив, що їде шукати гроші на лікування хлопчика... Та більше не повернувся. Зараз Дмитрикові 10 років, і щоб жити далі, хлопчикові необхідний дорогий препарат генотропін, на який у мами вже грошей немає.

Це зараз Аня говорить про це спокійно, зі знанням справи, оперуючи складними медичними термінами. А 10 років тому молода мама готова була втратити розум: малюк набирав по 100 грамів на місяць, практично не мав підшкірного жиру, здавалося, світився наскрізь. Водночас синочка постійно атакували страшні болі. З'ясувалося, що Дмитрикові потрібно колоти гормони, стимулятори росту та апетиту, яких в Україні днем з вогнем не знайдеш. Вітчизняні препарати, які безкоштовно виділяє держава, мають жахливі побічні дії: викликають кретинізм, рак мозку, рак сітківки ока, цукровий діабет і навіть кому. Не випадково у дитячих будинках діти з таким діагнозом довго не живуть - так на них діє це лікування.

Коли Аня почула, що в Німеччині виробляють аналогічний, але більш якісний і безпечний препарат генотропін, почала замовляти медикамент звідти. Решту ліків відшукала в Росії. Таблетки та сиропи Дмитрик приймає щодня, а ще кожен день мама коле йому в плече гормони. З часом, через їх вживання, хлопчик почав відчувати відразу до їжі. З кожним днем він їв усе менше і менше, і голодна смерть або розрив серця були б неминучі. Але Аня вирішила годувати його насильно: туго пеленала хлопчика й заливала йому рідку перетерту їжу. На щастя, через деякий час Дмитрик почав набирати вагу. Організм Дмитрика дуже ослаблений, і тому найпростіші захворювання або травми він переносить вкрай важко.

«Щовечора я розумію, що завтра вранці моя дитина може не прокинутися. Тому довгострокових прогнозів ми не робимо: зустріли новий день - і добре" - говорить Ганна Андрейко, мама Дмитрика. Найстрашніше те, що її синочок і сам це розуміє, він якось у пориві відчаю сказав мамі: «Мамо, я що, не виросту та помру? Тоді я буду дорослим прямо зараз!».

Терпіння й витримки цьому хлопчиську не позичати: відчуваючи черговий напад головного болю або слабкості, він просто йде до своєї кімнати, мовчки лягає на ліжко і чекає, коли йому стане легше.

Вичерпавши можливості оплачувати лікування самостійно, Аня стала просити про допомогу у сторонніх людей. Зовсім скоро Дмитрикові знову потрібно буде лягати в лікарню на обстеження, а влітку - закуповувати генотропін. Сам хлопчик упевнений, що все у нього вийде - він виросте і стане дорослим. Дмитрик постійно твердить: «Все буде добре, я буду здоровий і сильний!».

Ім'я: Кубай Діма, 10 років

Місто: Донецькая обл.

Діагноз: Пангіпопітуітарізм, вторинний вроджений гіпотеріоз в ступені медикаментозної компенсації