У мене бувають дуже погані дні... Іноді мені закидають - жорстка, надто спокійна або холодна, чи модним "професійно деформована". Може й так... Коли я "сідаю на мітлу" у мене немає неможливого - я знайду, домовлюсь, доставлю, вирию з-під землі, при цьому іноді нехтую дипломатією та не гребую крепким словечком, бо чітко бачу ціль - життя дитини. Тут сюсі-пусі ні до чого. Так виховав мене мій тато - "працюй з холодним розумом, але гарячим серцем". У вівторок я була у Вадима. Мама сказала, що у лікарні в сина виліз перший зуб, і певно тому він поривався обгризти мій блокнот. Вчора хлопчика прооперували. А сьогодні дуже рано зателефонувала його мама - "Вадима не стало..." Його серденько не витримало. В таких випадках важко підібрати слова. "Співчуваю" не висловить того безмежного жалю, туги, відчаю, які мене переповнюють. Сумно, дуже сумно. Я дякую всім вам за підтримку і співчуваю родині. У мене сьогодні дуже поганий день... Оксана Атаманюк БФ "Запорука"