Важкий перебіг захворювання

Іван змалечку ріс здоровим малюком. Кмітливий, розумний хлопчик пішов до першого класу і добре навчався. Невтішний діагноз – цукровий діабет 1 типу – в Івана лікарі виявили 4 роки тому. Рідні почали помічати підозрілі ознаки: спрагу та часте відвідування туалету, а з часом Іванові ставало дедалі гірше. Дитина почала скаржитися на біль у ногах, втрату ваги та сухість шкіри. Згодом мама звернулася до сімейного лікаря й опинилася з Іваном у лікарні.

Хлопець чекав, що його вилікують і можна буде повернутися до звичного життя, але мама знайшла в собі сили й відкрила йому правду – це на все життя. Ще в лікарні Іван почав вводити інсулін самостійно. Звичайно, що за ці 4 роки було всяке: несприйняття діагнозу, різкі зміни показників цукру, нерозуміння з боку інших. За цей шлях дитина тричі впадала в кому, й мама приводила до тями свою дитину.

Зараз Івану 13 років, проте часто буває таке, що рівень цукру падає, коли хлопчик у школі, і він не розуміє, що з ним коїться. В подібних ситуаціях дуже допомагає сенсор, який дає можливість постійно контролювати цукор, і якщо він високий чи низький, то сенсор подає відповідний сигнал.

На жаль, держава не забезпечує таким моніторингом дітей з цукровим діабетом. У батьків не завжди є можливість купити дорогий сенсор, якого вистачає всього на 2 тижні. Сім’я Івана проживає у селищі, роботи здебільшого немає. Тато хлопця є учасником бойових дій, по стану здоров’я він не може фізично працювати після поранення, а в родині є ще 6-річна дитина.

Рідні прийняли діагноз, навчилися з ним жити, але дуже потребують сенсорів, щоб життя Івана було без ускладнень, тому і звертаються по допомогу.