Велика надія для Богдана

Від життя прийнято домагатися ясності – щоб точно розуміти, хто ти, що саме з тобою діється і напевно знати, як все влаштується далі. У такому випадку долю Богдана Козлова з Києва можна вважати повністю сформованою прямо з самого початку. У лікарів на його рахунок не було ніяких сумнівів, одна тільки ясність. При народженні Богданчик переніс гіпоксію (кисневе голодування), реанімацію, штучну вентиляцію легенів, і тепер у нього ДЦП. Наразі єдиний вихід – реабілітація, коштів на яку ніде взяти.

Ольга, мати Богдана, витратила п'ять років на те, щоб у житті дитини ясності стало поменше. Почали з того, що взагалі не було зрозуміло, як далі жити. Немає ні плану дій, ні оптимізму, ні грошей на лікування, ні батька хлопчика, який покинув сім'ю після народження Богдана. Але є конкретна мета, зрозумілі зусилля, очевидний результат, але, на жаль, не виходить нічого подібного. Проте варто зізнатися, що у всяких подій є своя непередбачувана логіка, як багато що починає виходити само собою.

Ольга не знає, чому Богдан народився таким. Багато хто говорить, що це така доля, і треба змиритися, а Ользі іноді здається, що якби не лікарі – син був би зараз здоровий: «Мене привезли в пологовий будинок вже з переймами. В палатах не було місця, мене розташували в коридорі, сказали, чекай лікаря. За час очікування лікаря у плоду було зневоднення. Через годину з'явився лікар. Пологи, як не дивно, були затяжними, Богдан з'явився на світ не дихаючим. Коли сина показали, я заплакала – синюшне тільце і неприродно червона голова. Лікарі не вельми переймалися поясненнями та прогнозами. Просто розвели руками, а Богдана віднесли до реанімації. Медиків це не збентежило. Вони, напевно, дуже хотіли додому, травневі свята», – говорить Ольга.

Через місяць Богданчика виписали з пологового будинку з діагнозом гідроцефалія (водянка). А далі було пекло. Богдан не просто плакав, він верещав і, втомлюючись від натуги, засинав. Але ж усі немовлята плачуть, а в Ольги це перша дитина, так що спочатку вона не дуже-то турбувалася. І тільки коли Богдан почав закидати голову, закочувати очі і судомно перевертатися на живіт, жінка запанікувала. Попрямували на обстеження. Невролог маму буквально шокувала: «Ситуація важка, у хлопчика постраждав при народженні мозок, є загроза крововиливу в мозок, і є ймовірність, що у хлопчика ДЦП. Необхідна терміново операція – шунтування». Операція пройшла успішно, загроза спала, Богдану стало легше.

Нейрохірурги дали Козловим час на відновлення, сказали, що потрібно спостерігатися і проходити призначене лікування. До року проходили курси ЛФК, робили масажі. Масаж був такий болючий, що Ользі здавалося, що через крик всі від палати розбігалися, кричав Богдан жахливо. Але всі старання і призначене лікування виявилися неефективними, він відставав у розвитку. Лікарі, бачачи це, встановили Богдану діагноз – ДЦП.

Ольга обшукала весь інтернет, спілкувалася на форумах з мамами таких же дітей, і їй дали надію: якщо дитиною займатися відразу, то шанс є! Мати Богданчика не шкодує ані грошей, ані сил, вона вже возила Богдана на лікування до Трускавця. Вже тричі були в клініці професора Козявкіна, постійно лікуються в клініці Берсенєва! І в три роки, з'явилися перші позитивні результати: Богдан почав розуміти звернення до нього, став активнішим, знизилася косоокість, став голову тримати. Для нас це були фантастичні і довгоочікувані події.

Через два роки Богдан повинен йти в школу. Ще зовсім недавно, думка про школу не надихала Ольгу, а зараз, так як розвиток хлопчика успішний, то з'явилися плани і надія, що він піде в школу, не треба буде наймати репетитора додому. Богдан повинен, розумово і фізично наздогнати однолітків. І справа не тільки в школі. Зрештою, в школу можна і в інвалідному кріслі «ходити» або репетиторами обійтися. Головне, заживе він коли-небудь нормальним життям, тим самим звичайним, яким живемо ми з вами?

Без нашої з вами допомоги та необхідного лікування – однозначно ні, не заживе. У наших з вами руках доля не тільки Богдана, але і його мами. Ми зможемо їм допомогти. Це нам під силу. Тільки зробити це можна всім разом!

ПІБ: Козлов Богдан Сергійович, 30.04.2009 р.

Місто: Київ

Діагноз: ДЦП, спастична тетраплегія. Рухові порушення ІV рівня за класифікацією GMFCS. Функції руки V рівня за класифікацією MACS. ЗПМР (задержка психомоторного развития)