Від регресу до надії: історія Вікторії

Перший рік життя Вікторії нічим не відрізнявся від життя інших дітей. Вона розвивалася відповідно до віку, починала вимовляти перші короткі слова, активно реагувала на близьких.

Проте після перенесеного вірусного захворювання все різко змінилося. Дівчинка декілька разів потрапляла до лікарні, проходила лікування під крапельницями, і вже після чергової госпіталізації батьки помітили тривожні зміни. Віка перестала дивитися в очі, не відгукувалася на своє ім’я, зникло мовлення. Здавалося, що дитину ніби підмінили.

Саме з цього моменту для родини розпочався довгий і виснажливий шлях – пошук діагнозу, лікування, занять, надій та розчарувань. Лікарі поставили складний діагноз: когнітивна епілептиформна дезінтеграція, аутистичний епілептиформний регрес, затримка психомовленнєвого розвитку. Попри всі труднощі, Вікторія та її родина не здаються.

Сьогодні дівчинка навчається у гімназії №11 міста Дніпро з асистентом учителя. Вона регулярно займається з логопедом та психологом у школі, і ці заняття вже дають маленькі, але важливі результати.

Окрім неврологічних порушень, Віка має вальгусну деформацію стоп і викривлення хребта. Через це вона постійно носить ортопедичне взуття та потребує регулярних курсів лікувального масажу й реабілітації. Щоб покращити вже отриманий від реабілітації результат, Вікторії необхідні системні заняття у спеціалізованому реабілітаційному центрі. Саме там фахівці працюють над мовленням, фізичним станом і соціальною адаптацією дитини.

На жаль, вартість таких занять є непосильною для родини. Кожен внесок – це можливість для Вікторії зробити ще один крок уперед, закріпити набуті навички та не зупинятися на шляху до розвитку.