Війна, яка понівечила життя Даші Харченко

Даші було всього сім років, коли сімейний лікар, оглядаючи її, звернув увагу, що дівчинка сидить нерівно, кривиться на один бік, і порадив батькам піти з нею до ортопеда. Лікар, до якого вони звернулися, не приховував своїх побоювань на майбутнє, але поки що призначив носити корсет.

Але хребет Даші з кожним місяцем все сильніше згинався убік, стискаючи органи, не даючи нормально ходити, сидіти та дихати. Так минуло декілька років. І ось у 2022 році – новий огляд, і лікар-ортопед тепер категоричний: "Операцію треба робити терміново. Потім буде пізно. А поки що можна все виправити", – згадує слова лікаря, Євген, тато Даші.

День був призначений – 24 лютого 2022 року. Вранці вони зібралися до лікарні, щоб лягти у стаціонар, мама приготувала одяг, тато обіцяв відвезти. Але на світанку небо над їхнім селом під Харковом зловісно загуркотіло від ракет.

– У нас було направлення на стаціонар. Я сам працюю в медицині та взяв вихідний, щоб їхати до лікарні. Але зателефонував мій лікар із Харкова і сказав: залишайтеся вдома, тут твориться таке!.., – згадує Євген.

Так замість лікарняної палати Даша опинилась у сирому погребі, куди вони втекли, коли почалося бомбардування. З першого дня повномасштабної війни і майже два тижні вони просиділи там, лякаючись вибухів.

– Спина дитини була скручена, затікала від довгого сидіння, від вогкості почався сильний кашель, донька була дуже налякана, – каже Євген. – Але головне: відповісти на запитання дитини, коли вони поїдуть до лікарні, щоб виправити спину, ніхто не міг.

За декілька тижнів Даша з батьками поїхали в евакуацію, в центральну частину України. Родичі прийняли їх – хоч у тісноті, та все ж у рідних. Спина Даші хворіла все сильніше, але вона мовчала. Їй здавалося, що якщо вона щось скаже, батькам буде ще важче.

За півтора місяця вони повернулися додому – під Харків. Селище та їхній будинок, на щастя, вціліли. Але в сім'ї побільшало турбот.  

– Дружина втратила роботу та не змогла знайти нову, завод, де вона працювала, закрився. Школу зробили дистанційною, і доньці треба відсиджувати перед комп'ютером 7 уроків поспіль, тому її спина жахливо болить. Війна зробила життя надто складним усім нам, – каже Євген.

Нещодавно Даша із батьками знову пішла до лікаря. Той самий доктор-ортопед дивився її знімки і хитав головою: стало гірше, операцію відкладати не можна. Потрібно вирішувати все терміново. Але де ж узяти гроші? На металоконструкцію для зміцнення хребта дитини потрібно 180 000 гривень. Цю суму називають лікарі. Для їхньої сім'ї – це величезна купа грошей.

У родині працює лише тато, більше доходів немає. Вони дуже соромляться, але іншого виходу, як просити допомоги, не бачать. Даша щиро вірить, що в цьому світі, який показав себе з такого жорстокого боку, знайдеться багато добрих та чуйних людей, які допоможуть їй. Частину коштів уже вдалося зібрати, залишилося ще 158 050 грн, це лише на придбання титанових імплантів. А ще є додаткові витрати на реабілітацію – це катастрофічно велика сума.

Якщо ви можете допомогти врятувати дитину, дати їй вільно дихати та рухатися, не відчуваючи болю, зробіть свій внесок в одужання Даші. Родина буде безмежно вдячна!