Оля, 14 років, жила в МГБ Малий груповий будиночок, це місце, де живуть діти без батьків. В Будиночку добре. У мене в кімнаті дуже затишно. Тут є правила, але мені здається, що тільки я одна їх дотримуюсь. Тому у мене в кімнаті так добре, але не у всіх так як у мене. Поки я тут жила, я стільки всього побачила, дізналася. Я багато куди їздила і мені це так подобалося: в Аквапарк, на пікніки, в гості до волонтерів, на виставу у Київ, в ЮніКредітБанк, на Переший Національний канал. Але найкраще це те, що я повертаюся додому. Мій фахівець Тетяна Сергіївна змогла з мамою домовитися, спілкуватися. Вона зробила так аби ми теж помирилися і я змогла їздити на канікули, на вихідні. Мама каже, що вона хороша людина, тому у нас все получилося. Тепер я можу знову жити дома, суд це дозволив і я скоро переїжджаю. Вдома я наведу порядок, я вже вмію, кажуть, що я подорослішала, багато чого навчилася в Будиночку. Якщо мене дома будуть ображати, чи мені буде погано, я можу прийти сюди і мене захистять. Але думаю такого вже не буде. Я буду приїжджати в гості, бо буду скучати. А ще, якщо будуть поїздки кудись, мене будуть брати також, я це у директора просила і Світлана Анатоліївна пообіцяла.