Врятуйте мого братика!

"Мамо, а коли Даня прийде? Він що на мене образився?" – питає в мене донечка Єва. Вже 2 місяці вона ходить пригнічена. Її нічого не радує. Вона нібито знає, що братові погано. Сидить цілими днями на віконці, як кошеня і чекає його. Але повернутися у мого хлопчика шансів небагато… Навіть при тому, що чоловік цілодобово працює на 3-х роботах, нам не вдається назбирати на операцію в Москві, а лікування в Запорізькій ОКЛ не допомогає. У нас єдина надія – на небайдужих людей!

Часто згадую, як привезла Даню з пологового будинку, як він дивився на навколишній світ і його очі захоплено блищали… Ще пригадую, як він пішов у перший клас, і як вчителька натхненно розповідала про те, який в мене чудовий син. Як Даня перший раз отримав по носі і благав відвести його на секцію боксу, щоб бути як Віталій Кличко – сильним та незалежним. Дитячі аргументи завжди смішні, але вагоміше цих аргументів і немає нічого в світі.

А коли народилася Євочка – Данило підійшов, взяв її за руку і так по-дорослому мовив: "я завжди буду з тобою і не дам тебе в образу". Мій хлопчик, він завжди тримає своє слово. От тільки хвороба не питає, кому і що ти обіцяв. Уже два місяці Данило не тримає сестру за руку, а щомиті бореться за своє життя. Страшна хвороба портальна гіпертензія не дає жити моєму хлопчику дитячим життям.

Даня всі процедури переносить стійко, збоку здається, що він перемагає. Але в реальності… Днями він сказав: "Мамусю, якщо я помру… Ти скажи Єві, що я полетів у країну Оз і став добрим чарівником…". Уявіть, як боляче чути такі слова від власного сина!

Благаю всіх небайдужих людей: станьте добрими чаклунами для моєї дитини. Допоможіть мені зібрати кошти та вилікувати сина. Я буду молити Бога про вас усе життя. Не залишайте нас один на один з нашим болем.

ПІБ: Сухонос Данііл Валерійович, 19.01.2002 р.

Місто: Запорізька область

Діагноз: портальна гіпертензія