Маємо лист від Оксани. Добре , коли є сили зірватись і кудись просто поїхати по пропозиції друзів. В Карпати, на ближнє озеро, просто в ліс по гриби. Я дуже любила такі експромти. Вже два роки як я довго обдумую, перш ніж прийняти одну з таких пропозицій. Не все для мене під силу. Звичайно, ще хочеться якихось подій, але зараз більше хочеться просто мати місце, де можна при потребі зразу лягти. Я кожен день стараюсь багато ходити, гуляю, дуже тішусь, коли випадає це робити з Анюткою. Але то буває не часто, бо вона багато працює і вихідних практично не має. Але ми разом, я стараюсь приготувати їй щось смачненьке, хоч якось потішити її. Ще я почала вишивати(для мене то героїзм, бо ніколи тим не займалась, просто не уявляла себе з голкою). Але все в моєму житті міняється. Мені несамовито захотілось лишити Анюті вишиванку. Прошу Бога сили, терпіння і часу , щоб мені то вдалось. А ще я хочу подякувати всім небайдужим до наших проблем. Дякую, за підтримку , навіть просто в одному слові( Одужуйте, тримайтеся, живіть для донечки). Так хочеться подякувати кожному окремо, дякуючи Вам я живу. Прошу Бога всім здоровя. Дякую Дуже просимо вас допомогти нам зібрати кошти на ліки. Дякуємо